Видавництво Бородатий Тамарин

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Чи ми самі у космосі? Люди ламали голову над цим запитанням упродовж тисячоліть, і ми нарешті маємо технології, щоб отримати відповідь. Здавалося б, вона мусить бути простою: так або ні. Та щойно ми беремося за пошуки, стає зрозуміло, що все набагато складніше. Як розпізнати життя на космічних відстанях? І що таке життя взагалі?

Засновниця Інституту Карла Сагана в Корнельському університеті, астрофізикиня Ліза Калтенеґґер зібрала команду вчених різних галузей із метою розробити універсальний інструментарій для пошуку придатних для життя світів за межами Сонячної системи. У своїй книжці вона демонструє, як можна використати нашу рідну Землю в якості Розетського каменя й у такий спосіб зробити пошук більш предметним. Із заразливим ентузіазмом Калтенеґґер описує найдивовижніші з нещодавно відкритих екзопланет — планети, вкриті океанами лави, самотні мандрівниці, загублені у космосі, водяні гіганти, в небі яких сяють декілька сонць. Імовірність, що на якомусь із цих світів буяє життя, — чимала. Просто зараз їхні мешканці можуть дивитися в наш бік, замислюючись над тим самим запитанням: а що як ми не одні? Й Ліза Калтенеґґер указує нам шлях, як ці світи відшукати.

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище. Спираючись на власні дослідження земних океанів, Генд розмірковує про те, що таке життя, які інструменти потрібні для його пошуку, а також — яким воно може бути у тих далеких крижаних світах.

«Океани поза межами Землі» — це захоплива наукова розповідь про те, як поєднання планетознавства, біології й інженерії розширює наше розуміння космосу, океанів і, власне, самого життя.

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це Весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.

Чому ми старіємо? Чи правда, що більшість бактерій нешкідливі? Яка користь із мертвого восьминога у нічному клубі? Макс Кідрук відповідає на ці та інші запитання у своїй новій книзі.

«Теорія неймовірності» створена на основі сценаріїв однойменного науково-популярного радіоблогу, випуски якого виходили в ефірі «Українського Радіо» у другій половині 2021-го. Книга містить сімдесят історій, які розвінчують розповсюджені міфи, а також пояснюють різноманітні технології, події та явища з погляду науки. Якими насправді були тиранозаври, чому не варто будувати сонячні електростанції в Сахарі, чи існують додаткові просторові виміри тощо. Всі ці історії прості та лаконічні, й водночас — вони вражають. Кожна відкриває щось нове — неймовірне та захопливе. Щось таке, чим можна похизуватися на побаченні або ж обговорити з друзями.