Видавництво Creative women

Польський мегабестселер про скидання кайданів нав’язаних норм та сміливий рух до себе.
Зіткана з тисяч жіночих досвідів та оповідей напрочуд різних жінок, ця книжка — дуже особиста історія про те, як патріархат сформував нас. Це одна з найважливіших праць, що з'явилися в Польщі на хвилі руху #metoo — бунту проти консервативної та гнобительської політики щодо жінок, проти покладання жіночого добробуту на олтар традицій та усталеного порядку.

Ця книжка відрізняється від типових порадників: глибоко закорінена в психологію, феміністична, сповнена протестної енергії. Вона дозволяє поглянути на сучасну жінку — її прагнення, розчарування, бажання, потреби, духовність і тілесність.

Термін «Чуйна Порадниця» відсилає до промови польської письменниці Ольги Токарчук, яка отримала Нобелівську премію. Вона написала: «Ніжність бачить зв'язки, схожість та ідентичність між нами». Чуйна Порадниця — це внутрішня фігура, яку кожна жінка може віднайти в собі й довіритися їй. Спираючись на мудрість поколінь жінок, на жіночу силу і стійкість, Чуйна Порадниця стає нашим внутрішнім голосом, нашим справжнім Я, щирим, живим і автентичним, не сформованим суспільними очікуваннями. І саме вона — якщо ми тільки почуємо її підказки — вкаже нам шлях до кращого життя. Жити в гармонії із собою, а не за сценарієм, нав'язаним нам традицією.

"Книжка-щоденник про жіночу чуттєвість і зміну приватного простору під час повномасштабної війни.
«Плач, сестро, смійся» — це книжка про пошук втраченого сестринства і дослідження персональних змін. А ще це спроба молодої цивільної жінки зафіксувати зникоме, сказати «я тут була» і зробити те єдине, що вміє найкраще, — надати чуттєвому досвіду слова і ваги у новій реальності.

«Я хотіла, аби жіночий голос був почутий, і що найголовніше, аби «приватне та чуттєве» не маркувалося як щось другорядне чи неважливе», — Віолетта Кім.

Книга має на меті вибудувати місток між жінками там, де їхній досвід різниться, а там, де він збігається — відчути спільність і видихнути «я не сама». А ще вона цінна тим, що дає можливість кожній усвідомити важливість і силу приватних історій, а також зафіксувати власну історію як персональну відповідь історичному часу."

Детектив у декораціях українського Полісся з елементами магічного реалізму. Роман «Коли мертві мовчать» — детективна родинна сага  з переплетеними, наче коріння дерев, химерними історіями сильних жінок і непересічних чоловіків, пам’ять про яких — зникома. Головна героїня Агнія бачить дивні сни про своїх предків, де шукає відповіді на одвічне запитання — ким вона є. Та кого питати, коли мертві мовчать?

Книжка «Безстрашні: Історія українського фемінізму в інтерв'ю» досліджує коріння сучасного українського фемінізму. Вона знайомить із досвідом наших попередниць, оприявнює його і передає наступним поколінням. Це вияв безмежної шани та вдячності тим, без кого ми не мали б того, що маємо зараз.

У збірці есеїв представлено кожну із 17 авторок жіночого альманаху «Перший вінок», який 1887 року започаткував традицію жіночого письма в Україні. Видання представить цікаві залаштунки, настрої, обставини видавничої історії альманаху, який в умовах бездержавної України й суворого лінгвоциду зумів під однією обкладинкою об’єднати письменниць з Галичини і Наддніпрянщини. «Перший вінок» назавжди став цінним документом із життя української жінки.

Видання безцінного артефакту українського жіночого письма — «Першого вінка» 1887 року. Жіночий альманах «Перший вінок» став першим збірником, у якому «під стягом літератури» об’єдналися жінки різних соціальних станів, різного віку, з різних частин політично розділеної України. Під однією обкладинкою альманаху зійшлося 17 письменниць, котрі загалом подали в ньому 49 творів різного жанру (поезія, проза, наукові розвідки).

Сміливий маніфест про голос жінки у публічному просторі та древні корені мізогінії. Найвідоміша британська дослідниця класичної античності Мері Берд досліджує культурні підвалини мізогінії з огляду на публічний голос жінок, наші культурні припущення про стосунки жінок із владою, а також те, як сильні жінки протистоять накладанню на них чоловічих шаблонів.

«Я забула труси» Майї Тульчинської — це збірка малої іронічної прози, смішний путівник життям Звичайної Української Жінки. Майя Тульчинська пише про мізогінію, про місячні, про синдром самозванки, про нерівність у суспільстві так, щоби ми від душі посміялися над цим і щоби цей сміх дав нам сили змінити власне життя та життя інших жінок на краще.  На сторінках цієї книжки ви неодмінно впізнаєте себе й близьких собі жінок.

Збірка малої прози Слави Світової — путівник у світ дуже різної жіночності: часом шерехатої й зашкарублої, часом тонкої, майже невловної. Бо такою і є кожна жінка: багатоликою й багатоіменною — як для світу, так і для себе самої.

«Чорна Королева» – це комедійно-мотиваційна повість для всіх, хто любить історії про гномів, принців та чарівні дзеркала, але й вічні пазли й таємниці реального життя. Це відмінний приклад книжки, яка смішить і розважає, але зрештою, й змушує замислитися та спонукає до глибоких рефлексій.

І ця казка для дорослих дівчат, що мають справжні роботи, заведені на шосту ранку будильники та власні фартухи на кухні, однак все ще вірять у добро – вже дуже скоро побачить світ у межах серії авторських дебютів #проявляйся.

«У скляному лісі» — збірка з 13 фантастичних оповідань про жіночий досвід, що віддзеркалюють нашу реальність. Оповідання Марини об’єднані присутністю скла як метафори жіночого досвіду й гендерних упереджень, пов’язаних із ним. Скло може бути несподівано міцним, як і вкорінені стереотипи, а також болючим, адже може глибоко порізати. А ще скло прозоре — так само, як жіночий досвід, який досі часто залишається непоміченим. Але буває воно і крихким і делікатним, як сама жіночність.

Найвідвертіша книжка про менструацію, що увійшла у Довгий список премії Книга року BBC-Есеїстика 2022.
Книжка про те, що мати місячні, говорити про них, не соромитись їх – нормально. Час позбутися сорому за те, що жінка — це жінка, а кров — це кров. Місячні — це не хвороба. Місячні – не тавро стиду. Місячні – це нормально! А «хрестик» — це всього лиш позначка в особистому календарику «місячних», а не пожиттєвий хрест, звалений на плечі глобального жіноцтва. А найбільше ця книжка про правду проживання найінтимнішого досвіду, що об’єднує цілі покоління знайомих і незнайомих жінок невидимою червоною ниткою.

15 сучасних українських письменниць та 5 авторок минулого запрошують до інтимної розмови про творчість, під час якої ви дізнаєтеся про методи письма кожної авторки, їхні історії успіхів та невдач, джерела ідей, нескінченну боротьбу з письменницькими блоками та ритуали, які допомагають писати. А також тут ви знайдете важливі інструменти й практичні вправи для розвитку письменницької майстерності та творчості, аби ви повірили у свої сили, віднайшли свій авторський голос і почали писати. Книжка стане в пригоді як початківцям, так і досвідченим авторкам, які шукають нові способи, щоб зловити натхнення. “Анатомія письменниці” з’явилася, щоб вкотре нагадати: все, що нам треба, аби писати, вже є всередині нас.

50 особистих історій про чоловічу крихкість, біль, радість і право бути почутим. Другий бестселер видавництва. Наклад закінчується, що показує важливість книжки в українському (і не лише) суспільстві.

Це книжка жіночого видавництва, написана чоловіками. Це збірка, що розвінчує міф про “справжнього чоловіка”. Це книжка-розрада, книжка-провокація, книжка-діалог між чоловіками і жінками. Між нами усіма. Ця книжка об'єднала чоловічі історії про дитинство, дорослішання і зрілість, стосунки з батьками і власне татівство, досвід хвороби та одужання, насильство, війну та граничні досвіди — і про те, як бути собою.

48 особистих історій розкривають теми, про які багатьом досі соромно говорити: тілесність і сексуальність, біль і зцілення, досвід материнства та проживання важкої хвороби, втрату, токсичні стосунки, відстоювання особистих кордонів і сходження на Еверест — метафоричний та реальний.
Серед авторок – орнітологиня, альпіністка, реперка, мінометниця, плюс-сайз модель, науковиця, акторка. Головна мета цієї книжки — аби по той бік сторінок почули. Аби жінки, які з дня на день носять у собі свої мовчазні історії, розуміли, що вони не одні. Аби ті, хто хоче здатися, не здавалися.