Видавництво Фоліо

Як виявилось, шляхи Господні несповідимі навіть для громадян УРСР, яких вчили, що Бога нема. Середньостатистичний громадянин Країни Рад може легко потрапити не лише на Колиму чи до Магадана, а й у Ватикан і Берлін. І навіть звичайна громадянка УРСР — підписати договір з НДРівським видавництвом на написання свого першого в житті роману, а її коханець — алкоголік і тунеядець — виявитись активним членом Антибільшовицького блоку народів і разом з батьком, ексмайором МДБ, ловити фашистів-утікачів у Ватикані.
Та не все так просто...
Засновано на реальних подіях.

Лоуренс Девід Фрідман (нар. 1948 р.) — почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона, один з провідних фахівців та всесвітніх авторитетів у галузі стратегії з багаторічним науковим і практичним досвідом.
Його бестселер «Стратегія: історія», визнаний найкращою книгою 2013 року за версією Financial Times, містить панорамний огляд ролі стратегії в усій світовій цивілізації, від давнини до сьогодення, та її блискучий аналіз як політичного, воєнного та економічного методу планування. Діапазон оповіді вражає: від просунутої поведінки приматів, протиставлення Ахілла і Одіссея в «Іліаді» та Давида і Голіафа в Біблії — до стратегічних порад Сунь-цзи та Макіавеллі, військових нововведень барона Анрі де Джоміні та Карла фон Клаузевіца, обґрунтування революційної стратегії в класовій боротьбі Карла Маркса, розуміння корпоративної стратегії Пітера Друкера та Альфреда Слоуна, а також сучасного застосування стратагем і сценаріїв у соціології та використання теорії ігор в економіці.

У лютому 2022 року журналіст Петро Шевченко пішов добровольцем на війну. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну він не мав ані військового, ані воєнного досвіду, а за кілька тижнів потрапив на передову, де воював як командир мінометного розрахунку в одній з найгарячіших точок Донбасу.
У цій книжці Петро відверто розповідає про військовий вишкіл, армійський побут, помилки керівництва, успіхи команди, фронтові втрати та важке повернення до цивільного життя.
Ця книга буде цікава для істориків та дослідників як свідчення безпосереднього учасника бойових дій, а також для журналістів, які пишуть про війну, бо дозволяє краще розуміти воєнні реалії. Для майбутніх воїнів буде цікавий досвід ветерана і трансформація звичайної цивільної людини у професійного військового.

Книжка «Сморід війни. Поради з поля бою» спочатку була надрукована англійською, кілька разів доповнювалась, адже автор дослухався до порад читачів, і нарешті вийшла друком українською. Саме військовий досвід Роланда і все пережите лягли в основу видання. Це збірка історій з військового життя і практичних порад - як вижити на війні для військовослужбовців на передовій та цивільного населення, зокрема в окупації. Це книга, яку читають солдати в окопах і госпітальних палатах, і читають цивільні, щоб краще зрозуміти, що таке армія і бойові дії.

Нова книга британського письменника, історика і журналіста Овена Метьюза (нар. 1971 р.) «Облуда. За лаштунками історії війни Путіна проти України» — це розповідь про причини російського вторгнення в Україну 2022 року та перший рік повномасштабної війни на основі репортажів автора з Росії та України. Метьюз намагається пояснити читачам історію конфлікту українців і росіян протягом століть. Особливу увагу автор приділяє подіям останніх тридцяти років після розпаду СРСР, намагається дати об’єктивну оцінку процесам, які відбувалися в незалежній Україні. Овен Метьюз добре орієнтується в персоналіях російської політики і детально, крок за кроком розповідає про підготовку економіки, військових потужностей і особливо свідомості громадян РФ, що відбувалась в країні-агресорі останні десятиліття, до нової війни.

Коли закінчується Середньовіччя в Європі загалом та в Україні зокрема? І якщо археологічна хронологія побудована на еволюції матеріальної культури, то що в основі історичної? Настає новий хронологічний період одночасно і повсюдно чи історія розвивається паралельно, різними епохами, на сусідніх землях? Історія розвивається циклічно, з перспективою повернення в кам’яний вік при одному необережному кроці, або ж по незворотній поступальний прямій?
Ця книга з’явилася у пошуках деталей, у пошуках горезвісних «крапок неповернення» та історичних рубежів. Україна епохи Середньовіччя постає дитиною степів та моря, успадковуючи від середземноморської культури, від кочівників та осілих землеробів однаково. Це період етногенезу українського народу. Про час і про місце, про роль особистості в історії та про роль історії у долі особистості, ведуть розмови автори цього тому.

Йоганн Георг Пінзель (? — осінь 1762) — найвидатніший скульптор епохи рококо на українських теренах. Більшість його художнього спадку знищено в радянські часи, та навіть те, що дійшло до нас, вражає. Зокрема, скульптури, що прикрашають найгарнішу українську ратушу в Бучачі на Тернопільщині та собор Святого Юра у Львові. Самобутній експресивний стиль Пінзеля набагато випередив розвиток тогочасного мистецтва та став світовою сенсацією у ХХ столітті.

Тим часом біографія майстра — суцільна загадка. Невідомо, коли він народився і де саме, яким було його справжнє прізвище, і в кого він навчався ремесла, чому прибув у тогочасну Річ Посполиту. Навіть дата смерті — це припущення істориків та мистецтвознавців. Проте життя геніального митця невіддільне від його творінь. І ця книжка — спроба розповісти про нього, читаючи ним створене.

Один з найвизначніших українських письменників Улас Самчук народився 1905 року. Творчість його була широко відома в українській діаспорі, а на початку ХХІ століття нарешті почала повертатися на батьківщину. Недарма зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну.

Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», «Юність Василя Шеремети», «Чого не гоїть огонь» та багатьох інших, низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932—1933 рр. У 1980-х роках навіть йшлося про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію, але, на жаль, справу так і не було довершено...

Ольга Телипська, авторка книг «Бігти не можна залишитися» і «Де ти? Місто, країна» продовжує розповідати історії українців, чиї життя зруйнувала війна.
Війна розділила родини по всій країні. В окупацію потрапили тисячі населених пунктів. Про тих, хто залишився по інший бік фронту, рідні не знали нічого протягом місяців. У пастці окупації багато тижнів люди були під обстрілами, без тепла, електрики, водопостачання, майже без їжі. Їх залякували, грабували, принижували, їм казали, що України вже немає. Дехто змирився, хтось шукав можливості евакуюватися.
У цій книзі зібрані не героїчні історії. Це історії людей, які вірили в себе, в Україну, вижили й врятувалися.  

Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, — заслуга саме цих «божевільних».

Видання «Проєкт “Україна”: архітектори, виконроби, робітники» — перша спроба показати українському загалові велич, різнобарв’я та різноманітність реальних, живих творців просторів, у яких ми живемо. Просторів для вільних людей і відповідальних громадян тієї України, про яку ми мріємо, для якої працюємо, задля якої кращі сини та дочки нашого народу — без огляду на свою національність та віросповідання — віддають своє життя у кривавій війні проти неуцтва, пихатості та рабства, що третє століття поспіль намагається знищити наш безсмертний народ.

Автори книги — Владислав Бурда, український підприємець, засновник і президент «Асоціації власників сімейних компаній України» (FBN Ukraine), засновник і власник RedHead Family Corporation, та Лариса Мудрак, CEO FBN Ukraine, експерт з комунікацій вищого політичного рівня, політичний та громадський діяч, журналіст і публіцист — зібрали 10 інтервʼю з відомими родинами сімейного бізнесу для того, щоб зафіксувати уроки війни й сторінки історії.

Як сказав Владислав Бурда: «Українські сімейні компанії продовжують жити та працювати в умовах війни. У цей час змінюються і цілі, і стратегія, і тактика сімейного бізнесу. Ми маємо бачити роботу сімейних компаній в умовах, які в десятки разів складніші за звичайні. Захист своєї країни та допомога ЗСУ стали одним з найважливіших KPI для сімейного бізнесу в Україні. Історія сімейного бізнесу України пишеться просто зараз!»

Лариса Мудрак зазначила: «Сотні проєктів індивідуальної допомоги від сімейного бізнесу й спільних — у рамках FBN. Вагони й поїзди гуманітарки та бронежилетів, дрони й оптичні прилади «Сова», медикаменти й навіть фури бутлів питної води. У нас тепер є навіть свій бойовий морський дрон під назвою FBN. Лише розшифровується він інакше: Fucking Bridge and Navi. За ці два роки війни в нас із Владом та командою накопичилося матеріалів уже на кілька томів. Але першу книгу ми робимо в тому числі як відповідь на постійні запитання наших міжнародних колег про те, якими уроками війни український сімейний бізнес уже може поділитися. Ми ділимося, щоб перетворити біль і досвід війни на силу».

FBN-Ukraine — Українська асоціація, відділення FBN International, заснована 2009 року українським підприємцем Владиславом Бурдою. Головний офіс розташовано в Одесі.

Асоціація працює для розвитку культури сімейного бізнесу в Україні та продовження творення історіі сімейного бізнесу в нашій краіні. Серед головних завдань — сприяння розвитку благодатних взаємин батьків-власників і дітей-спадкоємців, а також поступовому й поетапному переходу власності батьківського бізнесу до дітей.

Методологія роботи асоціації спрямована на формування такої культури взаємин між батьками і дітьми, яка гармонізує сім’ї та сімейний бізнес. І навіть якщо дитина не захоче стати менеджером батьківського бізнесу або не буде хорошим керівником, учасники асоціації можуть допомогти йому стати професійним власником, а власник бізнесу — це професія. І це те, чого ми навчаємо на івентах FBN-Україна, що активно обговорюють і про що дискутують власники сімейних компаній у нашій асоціації.

FBN International — Міжнародна асоціація, заснована в 1989 році зі штаб-квартирою в Лозанні (Швейцарія). Має місію запропонувати бізнес-сім’ям безпечний простір для навчання, обміну інформацією та надихання одне одного щодо то, як: скеровувати участь сім’ї в бізнесі; сприяти налагодженню стосунків у родині; підвищувати обізнаність і важливість моделей сімейного бізнесу в суспільстві.

FBN — це федерація з 32 асоціацій-членів, що охоплюють 65 країн. Глобальна мережа об’єднує 4 000 бізнес-сімей, включаючи 17 000 осіб, з яких 6 400 є наступним поколінням.

Понад рік тому російський агресор розв’язав війну проти України. Це відверта війна тиранії проти свободи. Для протидії агресору наші союзники — західні держави — ухвалили сотні безпекових рішень, були сформовані коаліції оборонної підтримки, впроваджені санкції, здійснено захист ринків, зокрема енергетики та продовольчого ринку, фінансової стійкості України.

«Ми боронимо й будемо боронити кожну частинку України. Настане час — звільнимо кожне місто, кожне село нашої держави. І змусимо окупанта відповісти за кожен постріл проти України, за кожну підлість проти українців. Якщо зможемо юридично — значить, юридично. Зброєю — значить, зброєю», — говорить Президент України. «Держава-зло має бути розбита. Рашизм повинен пройти через повну поразку: військову, економічну, політичну, юридичну».

Постійні ракетні удари, атаки російських дронів на мирні міста вимагають посилити протиповітряну оборону України. Тисячі квадратних кілометрів нашої території забруднені мінами та боєприпасами, які не розірвалися. Безпекове питання вимагає нової стратегії для гарантування Україні такого захисту від терору, який мають найбільш передові держави світу.

Цю книжку склали чотирнадцять історій кримськотатарських родин, які розповіли авторці різні люди, відомі й невідомі. У них спільний біль і спільна памʼять про жахіття війни, гоніння, депортації, голод. З покоління в покоління їх переслідує один і той самий ворог, яку б нову назву він щораз для себе не придумував: чи то російська імперія, чи то срср, чи то російська федерація.

Тортури, до яких він вдається, мають приборкати кримських татар, а в разі непокори нелюди просто знищують і так нечисленний народ. Ніби наяву читач побачить змучених підлітків, які збирають бавовну в Голодному степу Узбекистану. Розпач жінки, яку виганяють з рідної домівки. Горе дружини загиблого захисника України. Та обʼєднані ці родини не тільки спільним болем, а й спільним прагненням: повернути собі Батьківщину, жити у вільному Криму.

Ця книга створена на основі відеозустрічей з медиками різних регіонів України, в яких Василь Князевич за участі Данила Яневського говорили з фахівцями різних галузей медицини про стратегії й тактики виживання та відновлення фізичного та психічного стану українців після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Війна триває, і завдання медицини — максимально повертати поранених до здоров'я, в стрій, щоб далі захищати країну; на перший план виходить військова медицина, тактична бойова медицина, де кожен військовослужбовець повинен вміти надати собі й товаришу першу допомогу. Важлива реабілітація — медична, соціальна, психологічна, повернення до нормального мирного життя. Медицину і суспільство очікують великі виклики й після війни. Війна змусила всіх мислити та діяти по-іншому, ті завдання, на які в мирний час йдуть десятки років, вирішуються за декілька тижнів, місяців.

Княгиня Ольга (? — 969) — перша жінка-правителька давньо-української держави, яка відіграла вирішальну роль у її становленні в IX столітті, у часи, коли права жінок не враховувались, а сама жінка мала в суспільстві нижчий стан, аніж чоловік.

Перша християнка Київської Русі, вона майже два десятиліття керувала державою і налагоджувала дипломатичні відносини з європейськими країнами. Княгиню Ольгу можна назвати універсальною та унікальною постаттю, бо в ній органічно поєднувалися незламність і жорстокість з мудрістю та тонкою політикою.

Олександр Красовицький продовжує бесіди-інтерв’ю з відомими українцями, синхронізуючи історію країни з біографіями героїв. У третій книжці «10 розмов про майбутню Україну» десять різних за фахом та життєвим досвідом людей, патріотів, говорять про своє усвідомлення ключових подій минулих десятиліть і сьогоднішнього історичного моменту. Усіх об’єднує дієве бажання творити сучасну, інноваційну, сильну Україну. Ці люди багато зробили для нашої країни і сподіваються, що їхнє бачення майбутньої України буде втілене в життя.

У розмовах брали участь культуролог Т. Возняк, політик Ю. Гусев, стратег А.  Длігач, правозахисники Є. Захаров і К. Левченко, журналіст Ю. Макаров, філософ М. Маринович, військовий і письменник М. Музика, скульптор М. Рева, театральний режисер Б.  Струтинський.

Микола Іванович Міхновський (1873–1924) — український політичний і громадський діяч кінця XIX — початку XX ст. Його брошура «Самостійна Україна», написана 1900 року, якийсь час виконувала роль політичної програми Революційної української партії. Вперше праця була видана у Львові 1900-го. Твір торкається політичних, правових і філософських аспектів буття української нації та держави.

Його значну частину становив екскурс до історії русифікаторської великодержавної політики царизму. Автор вважав за необхідне і правомірне повернення до статусу України, що існував на основі Переяславського трактату 1654 року. З позицій міжнародного права він блискуче проаналізував відносини України з північним сусідом, які мали стати конфедеративними, але були згодом односторонньо порушені. Це давало право Україні на відмову від союзу  і повернення до статусу самостійної держави.

Чернігівщина, Сумщина, Київщина, Харківщина, Херсонщина… це неповний перелік регіонів, де ступив на вільну українську землю чобіт окупанта. Українські прикордонники були першою ланкою, що намагалася стримати цей наступ. З першого дня війни прикордонники стали повноцінною складовою Сил оборони та воюють на різних ділянках фронту.

У книзі зібрані воєнні історії військовослужбовців прикордонних загонів, спецпризначенців окремого мобільного прикордонного загону, Морської охорони, медично-евакуаційних груп, медиків мобільних госпіталів, тих, хто ризикує своїми життями задля здобуття Перемоги України на полі бою.

Данило Яневський (нар. 1956 р.) — історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук.

Історію європейських політичних рухів 20–30-х рр. ХХ століття необхідно розглядати та оцінювати, ґрунтуючись не на сучасних політичних уподобаннях або замовленнях, а в контексті конкретних історичних обставин. Повною мірою це стосується і УВО, і ОУН. Чи розуміли Євген Коновалець, Андрій Мельник та їхні прихильники обставини часу та місця їхнього персонального життя так, як розуміємо їх сьогодні ми?

Автор ретельно досліджує історичні документи, архіви преси і подає історичні події з різних кутів зору, щоб наблизити до сучасного читача неординарні постаті Євгена Коновальця (пол­ков­ника армії УНР, командира Січових Стрільців, коман­данта УВО, Голови Проводу українських націоналістів, засновника ОУН) і Андрія Мельника (полковника армії УНР, співзасновника Січових Стрільців, Стрілецької Ради та УВО, Голови Проводу українських націоналістів, Голови ОУН)

Андреа Нікастро — італійський журналіст і письменник. Працював військовим кореспондентом у Боснії, Косово, Сербії, Гаїті, Перу, Еквадорі, Індонезії, Чечні, Афганістані, Іраку, Грузії, Ірані й Україні.

У своєму творі «Облога. Роман про Маріуполь» автор викладає власний погляд на події лютого-травня 2022 року в Україні. Після повернення до Італії автор описав своє відчуття, коли неподалік впала бомба: скло, що надувається, як повітряна куля, фасад будівель і каміння, що стають м’якими, рухаються і перетікають, наче хвиля на морі. «Це був божевільний досвід, як божевільна ця війна», — заявляє письменник.

Він розповідає про трансформацію людини в екстремальних умовах, даючи простір болю та страхам, із якими Європа не зіштовхувалася вже 70 років. Нікастро показує, що війна може як народити неймовірні вияви людяності, так і перетворити на монстрів тих, хто раніше здавався «цивілізованим». Він простежує зміни в особистій шкалі цінностей героїв роману й описує емоції тих, кому довелося пройти жахливі випробування.