Видавництво Старого Лева

Поетична збірка Іванни Скиби-Якубової «Замість яблук» це дві частини, два життя. У першій — вірші, написані до 24 лютого 2022 року. Первісно-міфологічні, навіть хтонічні. Дуже тілесні, чуттєві, намацально-прозорі. У другій — вірші, написані після 24 лютого 2022 року, вже в новій реальності. В «До» жінки ще сперечаються з богом, в «Після» вже відверто йому протистоять. Беруть у руки зброю, захищають землю, врешті, народжують новий світ після смерті старого. І дарують віру в те, що він, цей світ, виживе.

Василь Махно є одним з авторів, яких можна вважати сучасним українським поетичним голосом у світі, його тексти перекладені більш ніж двадцятьма мовами.

«Схима» — найповніша книга вибраних віршів Василя Махна, вона вміщує твори, написані з 1993 по 2023 рік. Крок за кроком, від збірки до збірки, ми занурюємось у глибокі метафори, образи й асоціації. Крізь часопростір, алюзії, тони й півтони значень ми проглядаємо закладені сенси й відкриваємо нові, власні. Римовані й верлібри, з незвичними строфами й римами, з цікавою структурою, ці вірші заглиблюють нас у світ справжньої поезії.

Що таке річка? Це плин часу, рух і невловна мінли­вість. Це береги, на яких стоїть місто, і вільна вода, позбавлена чіткої форми. Її глибини знають про все. Предмети на її дні пам’ятають про кожен доторк своїх власників. Вона розчиняє складні конструкції речень, і слова перетворює на воду — тобто на себе

Ця книга віршів має чітку внутрішню послідовність. Усі вірші тут охоплюють два роки — з серпня 2021-го до серпня ­2023-го. Це ніби цільний шмат життя — почуттів, передчуттів, болю, ненависті, розпачу, витривалості, терпіння, чекання, боротьби, любові, сили і ніжності. Так, ніжності, без якої неможливо вистояти, витерпіти. Ніжності, яка свідчить про цінність життя.
За цими віршами любові і віри, яких у книжці 77, можна відчитувати хронологію подій нашого безжального часу і розуміти, що дає нам силу боротися далі.

Колись, у прадавні часи, було таке повір’я: вбивати цвяхи в каміння, з якого зведено дім. Вони мали слугувати оберегом, захистом мешканців дому від злих сил.
Нова збірка відомої поетки Юлії Мусаковської розділена так само, як розділений нині увесь світ: на «до» і «після» 24 лютого. Місія поезії в ній осмислюється як вбивання цвяхів-оберегів у кам’яні стіни українського дому, які надсадно, але марно прагне зруйнувати війна. Війна, розв'язана ворогом, який застосовує каміння і цвяхи як архаїчні знаряддя для вбивства.

Маршрут другої збірки поезій Любомира Серняка пролягає крізь Підзамче – магічний район Львова з багатою, проте вкрай складною історією. Вона визирає із тріщин покинутих індустріальних будівель, чується у свисті потягів, витає у повітрі шоколадно-кавовими ароматами, торкається шорсткими фактурами. Вона просочується в усіх своїх (не)випадкових подорожніх, відкриваючи для них портал в особливе міжчасся.
Саме у цій тендітній географії і народжуються поезії збірки «Підзамче Mon Amour». Вірші, основне бажання яких – спостерігати і засвідчувати. Як трамваї рухаються рейками буденності між зупинками сумнівів. Як новобудови пожирають старий індустріальний район і його міфічних сторожів. Як любов прокладає стежки спокою. І як війна нещадно змінює всі звичні маршрути.