Видавництво Видавництво Грушка

Після вечері з харизматичним академіком на ім’я Дік, Кріс — художниця, яка стоїть на порозі сорока й бореться з творчою кризою, — раптово піддається вихору пристрасті. Вона не може забути цю зустріч і разом із своїм чоловіком занурюється у гру: надсилає Дікові листи, у яких переплітаються жага, іронія, мистецькі експерименти й філософські роздуми. Відповіді не надходять, але для Кріс це листування стає точкою неповернення — її одержимість перетворюється на спосіб мислення, де особисте поступово переходить у публічне, перетворюючи нав’язливе захоплення на нову форму філософського досвіду.

Після вечері з харизматичним академіком на ім’я Дік, Кріс — художниця, яка стоїть на порозі сорока й бореться з творчою кризою, — раптово піддається вихору пристрасті. Вона не може забути цю зустріч і разом із своїм чоловіком занурюється у гру: надсилає Дікові листи, у яких переплітаються жага, іронія, мистецькі експерименти й філософські роздуми. Відповіді не надходять, але для Кріс це листування стає точкою неповернення — її одержимість перетворюється на спосіб мислення, де особисте поступово переходить у публічне, перетворюючи нав’язливе захоплення на нову форму філософського досвіду.

Голлівуд. Ця чарівна назва, немов магнітом, притягує мрійників з усієї планети. Місто Янголів манить своїм дивовижним світлом, позірною легкістю буття й ексклюзивною недоступністю раю. Збірка оповідань американської письменниці й художниці 1970-х Ів Бабіц пропонує нам погляд на голлівудське життя зсередини від долученої і втаємниченої щасливиці.

Ця книжка про кохання до чоловіків і любов до Лос-Анджелеса. Інтимна чуттєвість і сатирично-саркастична дотепність — саме так можна охарактеризувати стиль прози Бабіц, поки що мало знаної на наших теренах. Авторка безумовно зацікавить усіх, хто прагне читаючи смакувати тепло і світло, кольори жакарандових і апельсинових дерев, Смарагдової затоки, прогрітих сонцем виноградників і серпантинових доріг — життя, яке сторонньому спостерігачеві здається одним нескінченним вихідним днем.

«Умови не мають значення» Ліляни Д. Чук — збірка короткої прози, що пропонує дуже незвичний для українського читача досвід. На перший погляд, тексти цієї книжки відрізняються абсолютно всім: героями, темами, ситуаціями. Та всі вони пронизані стрічкою відчуженості й самотності. Від ділової бізнесвумен, яка вечорами зникає в дешевих барах, до сталкера, що ніяк не може відпустити колишню — кожен герой збірки є зайвим у своєму оточенні й по-своєму дає собі раду.

Прозу Ліляни Д. Чук можна порівняти з набором пазлів, який рядок за рядком складається докупи в кінці кожного твору, а стислість її викладу гарантує відсутність зайвих деталей, забезпечуючи наявність усіх потрібних.

Туве лише двадцять, але вона вже відома: опублікована поетеса і дружина набагато старшого літературного редактора. Її життєвий шлях здається визначеним. Проте вона не підозрює про труднощі, що чекають попереду: любовні романи, бажані та небажані вагітності, творчі невдачі та руйнівна залежність.

З роками головний конфлікт у житті Туве стає болісно очевидним: жахлива привабливість залежності в усіх її проявах протистоїть можливості жити вільно і безстрашно — бути мисткинею на власних умовах.

«Заміжжя» — третя книга «Копенгагенської трилогії» і, мабуть, шедевр Дітлевсен. Це похмура і вражаюче чесна розповідь про залежність та шлях до її подолання.

Змушена рано покинути школу, Туве починає різноманітну кар’єру в низці низькооплачуваних, непрестижних робіт. Але вона прагне більшого: поезії, любові, того моменту, коли життя нарешті почнеться по-справжньому. Коли Європа занурюється у війну, їй доводиться долати експлуататорських начальників, нацистську господиню та небажані сексуальні зустрічі на шляху до власної незалежності. Проте вона невтомно прямує до свого поетичного покликання, аж поки диво, про яке вона завжди мріяла, не стає реальністю.

«Юність», друга книга «Копенгагенської трилогії», — це вражаюче чесний та захоплюючий портрет молодості, сповнений гострого гумору, вразливості та поетичності.

Чоловік і жінка, які проскакують усі зупинки метро у своєму житті, вічно чекаючи на слушну нагоду. Двоє молодят, яких родичі змушують принести в жертву козу, щоб забезпечити щасливе майбутнє. Вчений, який повертається з паралельного всесвіту, де всі його рішення були виключно правильними.

І ще п’ятнадцять історій, де гірка іронія стає гострою, наче бритва, розтинаючи вузли людських стосунків, препаруючи нашу крихкість, бажання бути коханими, а також наші пошуки того, що висвітлює тіні всередині нас.

Моторошно сюрреалістична і водночас надзвичайно реалістична оповідь від творця «Коня БоДжека» — це смертельний коктейль з гумору, романтики й фантазій про найпрекрасніше і найстрашніше почуття — кохання.

Кеті — письменниця, що готується до шлюбу. Літо 2017 року, і світ навколо неї розвалюється на шматки. У стрімкому і невпинному романі «Крудо» Олівія Ленґ зосереджує увагу на художниці, яка боїться зобов'язань і яка може бути, а може й не бути Кеті Акер.

Від розкішного тосканського готелю до паралізованого Брекзитом Лондона, Кеті проводить перше літо своїх сорока років, намагаючись примиритися з ідеєю довічних зобов'язань. Але змінюється не лише Кеті. Фашизм знову набирає силу, правда стає все більш невизначеною, планета перегрівається, а Трамп у своєму твіттері наближає світ до ядерної катастрофи. Як творити мистецтво і жити, коли один безглуздий твіт може знищити все?

У «Крудо» Олівія Ленґ радикально переосмислює роман, пропонуючи гострий і співчутливий погляд на те, як навчитися любити, коли кінець світу здається зовсім близьким.

Тіло — це джерело насолоди і болю, водночас безнадійно вразливе і сповнене сили. У час, коли базові права знову опинилися під загрозою, Олівія Ленґ проводить блискуче дослідження тіла та його невдоволення, використовуючи життя психоаналітика-відступника Вільгельма Райха, щоб дослідити тривалу боротьбу за тілесну свободу.

Ленґ поєднує культурну ерудицію з особистими досвідами, аналізуючи питання сексуальності, раси, хвороб і духовності. Вона досліджує, наскільки ми можемо ідентифікуватися зі своїм тілом і чому іноді хочемо втекти від нього. Відповіді на це авторка шукає в біографіях великих митців і науковців, які мріяли про революцію у сприйнятті фізичності: Сьюзен Зонтаґ, Ніни Сімони, Мартина Лютера Кінга та Малкольма Ікс.

"Тіло кожного" — це дослідження сил, спрямованих проти свободи, і святкування того, як звичайні людські тіла можуть чинити опір гнобленню та змінювати світ.