Видавництво Видавництво "Ніка-Центр"

Книжка Барбари Фінкен «Елегантність» – роздум про невловиму сутність витонченості, що пронизує саму тканину існування. Авторка, немов досвідчений фланер, веде нас крізь лабіринти історії та культури, розкриваючи численні грані елегантності: від манер, що творять людину, до мистецтва подобатися та здатності до безтурботного співжиття. Перед нами постає галерея образів – від арбітра вишуканості Петронія до авангардного модельєра Йодзі Ямамото. Замальовки Фінкен є не лише екскурсом в історію моди та етикету, а й глибоким філософським дослідженням того, що робить людину істинно привабливою, життєрадісною та здатною знаходити щастя попри життєві негаразди. Фінкен переконливо доводить, що елегантність – зовсім не про показну розкіш, а про внутрішню гармонію, «елегантність серця», що дозволяє нам залишатися привітними та відкритими у світі, де панує прагматизм.
Відгуки

Річард Вулф красномовно формулює головну ідею книжки у вступі: «Протягом понад 800 років люди селилися в Новій Зеландії, змінюючи її ландшафт відповідно до своїх потреб. Хоча повернення до первісного, незайманого стану Землі неможливе, усвідомлення історії цих змін може слугувати як тлом, так і ключем до кращого розуміння наших сучасних обставин і викликів». Автор відстежує ці зміни – від раннього заселення і воєн до становлення державності, будівництва залізниць, завезення нових видів, лісозаготівлі, видобутку корисних копалин і сільського господарства. У подальших розділах розглядаються наслідки урбанізації, осушення земель, повеней і вплив автомобілів, а також аналізуються загрози та можливості, що постали перед новозеландцями сьогодні. Вперше для українського читача автор висвітлює докладну історію Нової Зеландії.

Існують теми, про які не говорять вголос. Існують речі, про які не годиться згадувати, принаймні у шляхетному товаристві, на які суспільною мораллю накладено беззаперечне табу. До них належать, із-поміж іншого, продукти життєдіяльності живих істот, простіше кажучи, лайно. Але це не табу для Флоріана Вернера, який взявся розглянути делікатну тему під кутом зору історії розвитку людської культури, яка, на його думку, ґрунтується на… лайні. Не тільки в тому сенсі, що наші міста як утілення новочасної цивілізації вивищуються над гігантськими каналізаційними мережами. Не тільки тому, що наш обмін речовин, а з ним і наше життя без виділення екскрементів були б неможливі. А тому, що ми лише через відділення від лайна знаємо, що таке взагалі культура. Без тіні немає світла, без бруду немає чистоти. Нам потрібне певне некультивоване супротивне, аби бути в змозі усвідомити себе як цивілізовану істоту. Нам потрібне лайно, аби, прибравши його, утвердитись у своїй культурності. Лайно є неодмінним для нашого саморозуміння.

Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як “щастя”, якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя — питання етики і добрі й доброчесні люди — щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці.

Чому відьма літає на  мітлі, а чорт має роги? Чому заяча лапка приносить удачу, а сім - щасливе число? Як ім’я впливає на долю людини і яким був знак Каїна?

Книжка знайомить читача зі строкатим і захопливим світом забобонних звичаїв - звичаїв, які в повсякденному житті ми часто навіть не помічаємо. Ми стукаємо по дереву або плюємо через плече, коли дорогу перебігає чорна кішка, але більше не знаємо, чому так робимо. За допомогою забобонних звичаїв боролися зі страхами, але також прагнули подбати про власне щастя й вдачу, бо людина - єдина тварина, яка свідомо намагається вплинути на власну долю. У семи“щасливих” розділах книжки Арі Турунен зазирає в історію культури забобонів і розкриває деякі дивовижні секрети. Наприклад, сережки спочатку використовували для захисту від злих сил, слово “паніка” має походження від бога Пана, що визивав безконтрольний страх, а схрещення середнього і вказівного пальців для уникнення невдачі спочатку було символом парування.

Для широкого кола читачів, зацікавлених аналізувати тенденції та проводити паралелі, щоб зрозуміти перебіг історії загалом.