Издательство Книги ХХІ

Роман розповідає про життя в курфюрстві Саксонському та Французькому королівстві у першу чверть XVIII століття.
Читачеві належить не тільки дізнатися про винахід європейської порцеляни та роботу художників Мейсенської мануфактури, а й розгадати загадку смерті старого майстра, стати свідком першої пристрасті молодого учня з фабрики, поринути в політичні інтриги при королівських дворах Версаля і Дрездена, а також проникнути в любовні таємниці могутнього саксонського міністра.

У міфічному Чорнополі, столиці фіктивної Тесковини — за цими топографічними назвами легко вгадуються Чернівці й Буковина, — майора гусарського полку Ніколауса Тільді, який має гіпертрофоване почуття честі, вважають «білою вороною». Ексцентричні ескапади цього новітнього Дона Кіхота, що розгортаються в «маґрібінській» атмосфері міста, де ницість не вважається провиною, завершуються для нього фатально. Автор змальовує нам неповторну галерею людських типів, які нагадують ґротескних героїв Лоуренса Стерна або Гайміто фон Додерера.

На прикладі подільської поміщицької родини Могилевських з Добропілля показано, якою непоправною травмою обертається для побожної єврейської родини трагедія віровідступництва одного з її представників, Йосифа Могилевського, і як важко відбувається процес навернення до віри предків і свого єврейського коріння його вихованого в лоні християнства нащадка. Перший роман трилогії «Син блудного сина», переклад якого пропонується українському читачеві, вийшов друком у Німеччині в 1935 р. й отримав захоплені відгуки таких сучасників, як Стефан Цвайґ, Герман Гессе, Роберт Музіль, Йозеф Рот, Вальтер Беньямін та ін.

Артем Чех знову написав про війну — і знову не про ту. Тобто не про цю. Тому, з одного боку, «Song of the Open Road» можна розглядати як жанрово-стилістичну забавку, пригодницько-історичну гру в Америку. Колишній кріпак з українського села у складі Російської імперії, опинившись в епіцентрі американської трагедії, врешті-решт стає втіленням американської мрії. Але, з другого — серйознішого — боку, відкритий шлях головного героя — це й шлях геть від Москви, шлях крізь війну до свободи, шлях від росіянина в пролозі до українця в епілозі.

Нова книжка Андрія Любки – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні.

Це книжка пригод і настроїв, реальних історій і автобіографічних вигадок, універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. У цих текстах свідки Єгови п’ють коньяк, Мілан Кундера опиняється в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Словом, абсурдно, зате пізнавально, часом меланхолійно, але частіше кумедно.

THE NEW YORK TIMES
BESTSELLER
Коли 1918 року безтурботна південна красуня Зельда Сейр знайомиться з Ф.Скоттом Фіцджеральдом на танцях у заміському клубі, їй лише 17, а він молодий лейтенант. Незабаром Зельда закохується в Скотта наперекір усім, хто не вірить, що писанина колись принесе цьому амбітному авторові гроші чи славу. Коли перший роман Скотта побачить світ, Зельда сяде на потяг до Нью-Йорка, щоб одружитися й прожити життя з омріяним чоловіком.  Епоха джазу приготувала для них неймовірний успіх і визнання, які зроблять Скотта й Зельду легендами свого часу.

«39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». Сергій Жадан.

Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.

«Непричесана» і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року.
«Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.

«Біг Мак» – назва першої прозової книги Сергія Жадана. Оповідання, вміщені в новому, доповненому виданні, були написані впродовж 2002–2010 років. Тексти подано в хронологічному порядку, що дає можливість допитливому читачеві прослідкувати час та географію написання кожного з них.

Майже двадцять років тому герої «Anarchy in the UKR» здійснили ідейну подорож Сходом України, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання — що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає?
Що собою представляє «свобода»? Чи буває її замало або навпаки забагато? Що робить нас вільними? Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана.

Чи дається життя один раз? Чи реальний цей світ? Чи не є ми героями сюжетів, що їх пише хтось за нас, для нас? Петер Штамм пропонує читачеві самому знайти відповіді на ці запитання.

Життя не припиняє дивувати. Воно не додає проблем, не встромляє палок у колеса. Негаразди є лиш уроками, які покликані чомусь навчити. Ця книжка якраз про них. Вона про сум, радість, журбу, пошуки та знахідки, мандрівки, людей, кохання, боротьбу внутрішню і зовнішню. Вона про життя, а те, як відомо, не втомлюється нас дивувати

Загадковий психіатр на ім’я Ґаустін відкриває клініку, у якій успішно лікує пацієнтів із хворобою Альцгаймера, повертаючи їх у щасливі часи їхнього минулого. Хто цей Ґаустін — реальна постать, «альтереґо» оповідача чи привид, що заблукав між часами? Ми не знаємо. Зате знаємо інше: невдовзі його людинолюбна ідея призведе до низки масштабних і непередбачуваних подій на цілому європейському континенті. «Часосховище» — нагороджений міжнародною Букерівською премією роман одного з найяскравіших сучасних болгарських письменників Ґеорґі Ґосподінова — це пронизлива, вигадлива й напружена оповідь про старіння і проживання власної скінченності, про невловність часу й темний, демонічний бік ностальгії за минулим.

Книжка польської репортерки Катажини Боні запрошує читача познайомитись із невідомою для європейців Японією. У репортажах, що ввійшли до видання, не йтиметься про теми, з якими ми асоціюємо цю країну: туризм, культуру, науку чи економіку. Натомість пізнаємо Японію, яка століття за століттям переживає природні катаклізми — землетруси й цунамі, що забирають людські життя і залишають по собі тисячі зниклих безвісти. Японію, яка в ХХ столітті зіткнулась із атомним вибухом, а відтак досвідчила катастрофи на АЕС, масштаб наслідків якої влада воліє замовчувати.

Як японці долають утрати і травми, як проживають катастрофи, що знищують цілі поселення або ж перетворюють їх у місця, непридатні для життя; як ставляться до смерті і про що воліють більше мовчати, ніж говорити, — саме цим темам присвячено книжку.

У час, коли Україна переживає трагічні сторінки історії і з дня в день зазнає дедалі більше людських утрат, можливо, нам буде важливо пізнати досвід нації, яка має свої, у чомусь подібні досвіди травм і їх подолання.

Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. «Ми, — каже автор, — покладаємося на пам’ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмов­ляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бо­яться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись».

Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але «Арабески» Сергія Жа­дана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпа­ки — триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.

«Повість про любов і темряву» — це зворушлива й відверта автобіографія у формі роману. В центрі оповіді дитинство і юність автора в Єрусалимі середини минулого століття, звідки він прямує слідами своїх батьків до Одеси й Рівного, відтворюючи історію кількох поколінь з їхніми особистими драмами, втраченими ілюзіями і зруйнованими мріями.

Ці глибоко індивідуальні траєкторії людських доль, любовно вихоплені спостережливим і чуйним оком з пітьми забуття, майстерно сплітаються в історію становлення єврейської держави, на тлі якої відбувається формування особистості письменника — хлопчика, що намагається віднайти матір, поглинуту темрявою.

Ця книжка – про підлітків, про підростаючу передвоєнну пронацистську німецьку молодь, для якої поняття справедливості, чесності, правди абсолютуно викривлені й цілком спотворені. Ці молоді люди – засліплені «нацистськими ідеями» й не усвідомлюють, що несуть загрозу навколишнім і цілому людству. Їхні батьки в цьому з ними заодно – вони легко дають опанувати себе, свій світ, свої думки нацистській диктатурі, її пропагандистським формулюванням.

Однак у романі все ж відбувається протистояння. Кульмінацією є вбивство одним учнем іншого і звинувачення в цьому третього. Учитель, який через своє мовчання також винен у вбивстві школяра, усе ж зважується говорити правду й боронити її. Зрештою, життя без правди й так не має жодного сенсу.

Бог у романі Одьона фон Горвата – уособлення правди, справедливості, толерантного ставлення до інших. Нацистська молодь живе і зростає без правди, легко даючи засліпити себе брехнею й обманом, націонал-соціалістичною пропагандою, що без угаву лунає гучними гаслами та закликами...