Издательство Видавництво

Хай ти п'єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.

Східний Берлін, 1989 рік. У тіні Муру триває битва. Боягуз Мірко та бунтар Торстен змагаються зі шкільними хуліганами в епічній грі в настільний теніс. Розбиваючи м’ячі так, ніби на кону стоїть їхнє життя, вони не помічають, що світ навколо них ось-ось зруйнується.

З енергією та гумором Мавіл розповідає про Східну Німеччину свого дитинства, аж до падіння Муру.

Японія, кінець XVI століття. Васал Акечі Міцухіде повстав проти свого володаря Оди Нобунаґи, що розпочав об’єднання роздробленої Японії.
Вбивши його, Міцухіде захоплює владу, але інший вірний васал Нобунаґи, Тойотомі Хідейоші, з’явився, щоб помститися за свого пана.
Так каже історія. Але що як вона — не єдиний можливий хід подій? І до чого може призвести її розгалуження?

В «Пані з нескінченного замку» залучено все, що робить творчість Каґо унікальною. Це історія у власному жанрі, що виходить за рамки наукової фантастики, за рамки насилля і за рамки уяви. Для вашого першого знайомства з його творчістю це найкращий вибір. — Тіто В. Джеймс, comicon.com

Хоча Каґо Шінтаро є японським манґакою, ця книжка не наслідує японський формат читання і перекладена з англійської згідно вимог правовласника.

Авторка добряче нашумілого манґа-есею «Мій лесбійський досвід самотности» Наґата Кабі пише листи від себе з минулого до себе в майбутнє, розкриваючи теми розбіжностей поглядів між дітьми і батьками, першого досвіду самостійного винаймання помешкання, неочікуваного кохання, а також життя «після»… Ще один не менш відвертий манґа-есей!

Карколомна автобіографічна манґа, яка захопила інтернет! Це чесний і щирий погляд однієї молодої жінки на свою сексуальність, психічний стан і дорослішання у наші часи, зворушлива історія з виразним малюнком, який викликає і сміх, і сльози, зображає не лише пробудження сексуальности авторки, а й чимало інших особистих аспектів її життя, які зрезонують і вам.

Побувавши на весіллі подруги, Наґата Кабі вирішує, що хоче влаштувати власне. А ще вона прагне кохати і бути коханою. Та на заваді цьому є три великі проблеми: у неї немає партнера, немає досвіду знайомств, а її єдиний сексуальний досвід обмежується лесбійським ескортом. За допомогою фотосесії, додатку для знайомств та інших засобів авторка вирушає у подорож на пошуки кохання та щастя, яких так відчайдушно прагне.

«У мирних країнах люди насолоджуються розкішшю віри в те, що їхній приватний досвід відокремлений від публічної історії. За ранковою кавою вони мимохідь переглядають новини про війни, зміни режимів, змови, убивства, вважаючи, що ані їхніх родин, ані їх самих це не стосується. Ця розкіш ніколи не була доступна Ніні Бунєвац» — The New York Times

Подібно до «Персеполісу» Маржан Сатрапі та «Палестини» Джо Сакко, у графічному мемуарі «Батьківщина» Ніна Бунєвац розповідає історію власної сім’ї, розлученої через націоналізм та жахливі колективні травми, що супроводжували історію Балкан у ХХ столітті. У 1975 році, перестрашена через власного чоловіка, фанатизм якого дедалі зростав, мати Ніни Бунєвац втекла від нього й полишила Канаду, забравши маленьку Ніну та її старшу сестру до Югославії, де жили її батьки.

Батько Ніни, затятий сербський націоналіст Петр, свого часу мусив полишити батьківщину в 1950-х. Але переїзд до Канади не применшив його віри у вільну Югославію та в те, що боротися за неї можна в будь-які способи. «Батьківщина» Ніни Бунєвац – це неймовірне проявлення особистої історії на тлі епохи.

Історичні події Балкан Бунєвац показує крізь призму життя окремих людей. Її завзятий, темпераментний батько завдає родині лише болю та горя і здається не вартим співчуття. Але ми бачимо трагічність і своєрідну велич цієї замкнутої, відчайдушної людини, як, потрапивши в пастку сил історії та невдалого вибору, прожила життя, сповнене нескінченного нещастя, – але й особливого сенсу та прагнення до вищої мети.

Увага, ви можете обрати одну з двох версій обкладинки або не вибирати жодну і тоді книжка стане вам сюрпризом.
Один із найгучніших минулорічних коміксів, шедевр Дарсі ван Полґіста та Ієна Бертрама «Пташеня» вийде наприкінці зими українською у «Видавництві»! Сюреалістичний, кривавий, надзвичайно виразний та деталізований, найгучніший минулорічний інді-шедевр уже перекладений українською і неспішно готується до друку.
Таким чином ми знову розширюємо жанрову палітру мальованих історій, але продовжуємо триматися одного з основних фокусів, зокрема феміністичної тематики.
Перекладачка Ната Гриценко так говорить про твір:
«Мене завжди підкупають твори, що не цураються концентрованості висловлювання. Якщо антиутопія ― то фанатично релігійна тоталітарна держава на місці теперішніх Сполучених Штатів. Якщо насильство ― то тарантінівське, з вихлюпуванням крові через екран. Якщо дитина в центрі сюжету ― то її дорослішання і становлення як персонажки відбуватиметься стрімко, через біль, смерть і втрати. Однак “Пташеня” ні на секунду не губить за фасадом безумовної видовищності цієї дивовижної відвертості; цього бажання попри все розкрити читачеві болісну правду, пройти разом із маленькою, але дуже відважною дівчинкою крізь жахи війни, щоб навчитися в неї гнучкості й волі до життя. Чудове нагадування кожному з нас, що хід історії цілком можуть змінити вчинки, здавалося б, маленьких людей ― головне мати бажання доводити кожен свою місію до кінця».
Переклад з англійської Нати Гриценко, редактура та коректура Ірини Ніколайчук, верстка та літерація Катерини Базарової та Ігоря Дунця, літерація логотипу Закентія Горобйова.

Натхненний Холодною війною, Ґібсон наповнив світ Чужого новими барвами, політичними інтригами, несподіваними експериментами і, звісно, лишив достатньо простору для хтонічного жаху.

Одразу після подій фільму «Чужі», космічний корабель «Сулако» із замороженими тілами Ріплі, Гікса, Ньюта й Бішопа перехоплений Союзом Прогресивних Народів. Але силам СПН невідомо, що на борту є ще один смертоносний пасажир. Бажання двох урядових титанів розробити найпотужнішу зброю масового ураження, перетворить цей світ на хаос.

Ґібсон узяв наявні у франшизі елементи бодігорору і підніс їх до невимовно жахаючих масштабів. Чужим надали нові терени для дій, а Ґібсон органічно розвинув світ серії без надміру пояснень чи метафоризації Холодної війни. — Vulture