Книги Олександра Шутко

Подіям із життя юного Османа Другого у перші роки його правління присвячена друга книга роману. В ній ідеться про палацові інтриги та боротьбу сановників за вплив на недосвідченого султана, який мав серйозні політичні й військові амбіції. Яку роль у вирі цих подій відігравала кохана дружина Османа Другого – українка Мелексіма? Та як почувались у Старому палаці владні жінки Кьосем і Халіме, котрі занапастили валіде Махфіруз? Про все це оповідається у другій книзі роману.

У цій книзі роману йдеться про боротьбу за трон батька Сулеймана (майбутнього султана Сулеймана Пишного) – шехзаде Селіма, який воював зі старшими братами. І тут величезну роль також зіграв Крим. Адже тамтешній хан Менглі Гірей, як і у випадку із шехзаде Мехмедом, зробив його брата Селіма своїм зятем. Як це вплинуло на хід подій? І чи підтримала таке рішення Хафса – мати Сулеймана? Відповіді на ці запитання – на сторінках книги.

Події у романі відбуваються наприкінці ХV століття в османській Кафі (нині – це Феодосія), що в Криму. Султан Баязид ІІ надіслав туди намісником свого молодшого сина – шехзаде Мехмеда задля налагодження дипломатичних відносин із московитами. Цією ситуацією скористався кримський хан Менглі Гірей. Намагаючись отримати незалежність від османського султана, він наблизив до себе шехзаде Мехмеда, зробивши його зятем. Невдовзі той почав суперечити батькові й накликав на себе біду... Наступним намісником Кафи у п’ятнадцять років став майбутній султан Сулейман Пишний. Про його батьків – шехзаде Селіма (Селіма І Явуза) і Хафсу також оповідається у романі.

Син султани-українки Шехсувар (Марії), Осман ІІІ, найстаршим в історії Османської імперії — у 55 років зійшов на трон. За нетривале правління (1754–1757 рр.) у гаремі трапилася низка підозрілих смертей. Найгучнішою стала втрата наступника престолу — 42-річного Мехмеда. Поголос про це дійшов до вух яничарів.

Звинувачуючи султана, вони ледь не підняли у Стамбулі повстання. Утім, Осман ІІІ і сам жив під страхом стати наступною жертвою таємничого вбивці. Ким був палацовий душогуб? Відповідь на це запитання знайшов головний євнух гарему.

Третя книга роману присвячена укладанню Амасійського мирного договору між Османською імперією та сефевідським Іраном, які воювали протягом сорока років. Велику роль у цій знаковій події зіграла Роксолана, яка листувалася зі сестрою шаха Тахмаспа, Султан-бейгюм. Водночас ідеться про останні роки життя цієї султани-українки, які вона присвятила благодійності та налагодженню стосунків між синами — Селімом і Баязидом.


По її смерті протистояння братів у боротьбі за владу лише загострилось і завершилося втечею одного з них до Ірану. Як на це відреагував старий та хворий султан Сулейман? Та якою у цій справі була роль його доньки Міхрімах із чоловіком Рустемом? Відповіді на ці запитання містяться у прикінцевій книзі роману.

Роман Олександри Шутко «Роксолана. Союз із Ягеллонами» є історичним, можна сказати, документальним твором, написаним на підставі архівних документів, свідчень послів, листування – дипломатичного і приватного Роксолани (Хюррем). В основі сюжету – події, що відбувались у житті Роксолани у 1540–1551 роках, коли вона перебувала в зеніті слави та влади в Османській імперії. Тому брала активну участь у політичних подіях, зокрема в Угорщині, за яку воювали Габсбурги із султаном Сулейманом.

Роксолана листувалася з угорською королевою Ізабеллою Ягеллонкою, обіцяючи їй своє і султана Сулеймана заступництво. Водночас налагоджувала відносини з її матір’ю – дружиною польського короля Сигізмунда І (Старого), Боною Сфорца, яка ненавиділа Габсбургів. Саме це стало відправною точкою співпраці цих двох видатних жінок, яким авторка відвела головну роль у своєму романі.
Роксолана надсилала листи і польському королю Сигізмунду ІІ Августу, вітаючи його зі сходженням на трон і обіцяючи дружбу зі султаном Сулейманом. Таким чином намагалася заручитися його підтримкою і відмовити від шлюбного союзу із донькою з династії Габсбургів. Водночас обіцяла дружбу зі султаном, результатом якої стало укладання мирної угоди Османської імперії із Польським королівством. Однією з умов цієї угоди була відмова кримських татар від людоловських нападів.
Польський король Сигізмунд ІІ Август у листі-відповіді називав Роксолану «Ваша королівська величність». Це їй лестило, адже вона народилася у Польському королівстві у родині православного священика із Рогатина, а через полон кримських татар потрапила рабинею до гарему султана Сулеймана і стала його законною дружиною. Унікальність цих подій полягає у тому, що до Роксолани ніхто із рабинь султанів не наважувався провадити активне політичне листування із європейськими монархами.
У романі уперше висвітлюються невідомі українцям події із життя Роксолани, яка була не просто коханкою й дружиною султана Сулеймана (традиційний образ в українській літературі) або ж знаною інтриганкою (типове зображення цієї султани у західноєвропейській і турецькій літературі), а знаковою особистістю, котра чинила вплив на державні справи й міжнародну політику османів.
Натхнення у написанні роману надали авторці відвідини історичних, художніх та військових музеїв Туреччини, Австрії, Італії, Польщі й Угорщини.
Читаючи роман, можна не лише поринути у таємниці султанського гарему, його господині Роксолани, а й мандрувати разом із нею та іншими героями старовинними містами Османської імперії – Стамбулом, Бурсою, Коньєю, Амасьєю, Манісою. Ілюстрації з життя Османської імперії, Польського та Угорського королівств сприяють візуалізації історичних подій, висвітлених у романі.
Роман – для тих читачів, які прагнуть дізнатися якомога більше правдивої інформації про Роксолану та обожнюють історичну літературу із політичним підтекстом.

УВАГА! ЕКЗЕМПЛЯР З ВІТРИНИ

Як юній дівчині з маленького українського села вдалося стати найвпливовішою та найбагатшою жінкою за всю історію Османською імперії? Дізнайся історію неймовірної Роксолани, яка змогла протистояти скрутним обставинам та стати дружиною могутнього імператора. Приклад Роксолани доводить, що неважливо які труднощі випали на твою долю, головне бути унікальною, сильною особистістю, тоді ти обов’язково знайдеш сили, щоб протистояти перешкодам.

   Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала інша українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів та крамарів у Константинополі, кривавими розправами, стратами й поваленням її чоловіка-султана. На долю Хатідже Турхан випало чимало випробувань та труднощів. Але як дружина правителя, а згодом і регент малолітнього султана Мехмеда Четвертого, вона їх стійко переборювала.
   За правління сина Хатідже українські козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Петром Дорошенком у боротьбі за єдину вільну Україну отримали османський протекторат та діяли спільно з яничарами і кримськотатарським військом проти польського й московського гніту.
   На жаль, постать цієї українки-султани, на відміну від Роксолани, є маловідомою в Україні.
   Кандидат мистецтвознавства, журналіст, автор науково-популярної книжки «Роксолана: міфи та реалії» (2015, вид. 2-ге 2016) Олександра Шутко на основі історичних фактів, архівних матеріалів та досліджень турецьких, американських і західноєвропейських учених написала про Хатідже Турхан роман, в якому реальними є не лише події та герої, а й навіть їхні діалоги, що дійшли до наших часів завдяки османським літописцям.