Книги Олександра Шутко

Подіям із життя юного Османа Другого у перші роки його правління присвячена друга книга роману. В ній ідеться про палацові інтриги та боротьбу сановників за вплив на недосвідченого султана, який мав серйозні політичні й військові амбіції. Яку роль у вирі цих подій відігравала кохана дружина Османа Другого – українка Мелексіма? Та як почувались у Старому палаці владні жінки Кьосем і Халіме, котрі занапастили валіде Махфіруз? Про все це оповідається у другій книзі роману.

Султана Османа Другого (роки правління: 1618–1622) в Україні знають завдяки Хотинській війні, в якій він не отримав переконливої перемоги над Річчю Посполитою. І в цьому важливу роль зіграли українські козаки. Попри це, палким коханням цього султана, який зійшов на трон 14-річним, стала саме українська бранка Мелексіма. На шляху до возз’єднання з нею Осман Другий пережив чимало сумних подій — передчасні смерті батьків — султана Ахмеда й матері — валіде Махфіруз, зміну умов престолонаслідування в Османській імперії, яка ненадовго відібрала у нього право на владу, та, зрештою, — омріяне сходження на трон, котре обернулося трагедією.
Висвітлені у першій книзі роману події відбувалися за життя наймогутніших в османській історії героїнь доби «Жіночого султанату» — Сафіє, Халіме та Кьосем, які були причетні до палацових змов та інтриг. Усе це відбилося на долі Османа Другого та його коханої Мелексіми.

Третя книга роману присвячена укладанню Амасійського мирного договору між Османською імперією та сефевідським Іраном, які воювали протягом сорока років. Велику роль у цій знаковій події зіграла Роксолана, яка листувалася зі сестрою шаха Тахмаспа, Султан-бейгюм. Водночас ідеться про останні роки життя цієї султани-українки, які вона присвятила благодійності та налагодженню стосунків між синами — Селімом і Баязидом.


По її смерті протистояння братів у боротьбі за владу лише загострилось і завершилося втечею одного з них до Ірану. Як на це відреагував старий та хворий султан Сулейман? Та якою у цій справі була роль його доньки Міхрімах із чоловіком Рустемом? Відповіді на ці запитання містяться у прикінцевій книзі роману.

Роман Олександри Шутко «Роксолана. Союз із Ягеллонами» є історичним, можна сказати, документальним твором, написаним на підставі архівних документів, свідчень послів, листування – дипломатичного і приватного Роксолани (Хюррем). В основі сюжету – події, що відбувались у житті Роксолани у 1540–1551 роках, коли вона перебувала в зеніті слави та влади в Османській імперії. Тому брала активну участь у політичних подіях, зокрема в Угорщині, за яку воювали Габсбурги із султаном Сулейманом.

Роксолана листувалася з угорською королевою Ізабеллою Ягеллонкою, обіцяючи їй своє і султана Сулеймана заступництво. Водночас налагоджувала відносини з її матір’ю – дружиною польського короля Сигізмунда І (Старого), Боною Сфорца, яка ненавиділа Габсбургів. Саме це стало відправною точкою співпраці цих двох видатних жінок, яким авторка відвела головну роль у своєму романі.
Роксолана надсилала листи і польському королю Сигізмунду ІІ Августу, вітаючи його зі сходженням на трон і обіцяючи дружбу зі султаном Сулейманом. Таким чином намагалася заручитися його підтримкою і відмовити від шлюбного союзу із донькою з династії Габсбургів. Водночас обіцяла дружбу зі султаном, результатом якої стало укладання мирної угоди Османської імперії із Польським королівством. Однією з умов цієї угоди була відмова кримських татар від людоловських нападів.
Польський король Сигізмунд ІІ Август у листі-відповіді називав Роксолану «Ваша королівська величність». Це їй лестило, адже вона народилася у Польському королівстві у родині православного священика із Рогатина, а через полон кримських татар потрапила рабинею до гарему султана Сулеймана і стала його законною дружиною. Унікальність цих подій полягає у тому, що до Роксолани ніхто із рабинь султанів не наважувався провадити активне політичне листування із європейськими монархами.
У романі уперше висвітлюються невідомі українцям події із життя Роксолани, яка була не просто коханкою й дружиною султана Сулеймана (традиційний образ в українській літературі) або ж знаною інтриганкою (типове зображення цієї султани у західноєвропейській і турецькій літературі), а знаковою особистістю, котра чинила вплив на державні справи й міжнародну політику османів.
Натхнення у написанні роману надали авторці відвідини історичних, художніх та військових музеїв Туреччини, Австрії, Італії, Польщі й Угорщини.
Читаючи роман, можна не лише поринути у таємниці султанського гарему, його господині Роксолани, а й мандрувати разом із нею та іншими героями старовинними містами Османської імперії – Стамбулом, Бурсою, Коньєю, Амасьєю, Манісою. Ілюстрації з життя Османської імперії, Польського та Угорського королівств сприяють візуалізації історичних подій, висвітлених у романі.
Роман – для тих читачів, які прагнуть дізнатися якомога більше правдивої інформації про Роксолану та обожнюють історичну літературу із політичним підтекстом.