Книги Сергій Головін

Нариси культурно-історичного контексту новозавітних текстів - міфи та реальність.
Ви ніколи не замислювалися, яка частка з того, що ми чуємо з церковних кафедр, ґрунтується на текстах Святого Письма, а яка є плодом людської уяви? Упродовж поколінь, із проповіді в проповідь, із книжки в книжку передаються деталі розповідей, що доволі опосередковано стосуються новозавітних джерел. Іноді це - обґрунтовані висновки, зроблені на підставі ретельного аналізу біблійних текстів. Але часто зустрічаються анахронізми, які приписують античним поняттям сучасне значення. Або й взагалі - абсолютні вигадки, що виникли в чиїйсь уяві.
Проте багаторазове повторення зробило ці деталі настільки звичними, що ми сприймаємо їх беззастережно та подаємо як невіддільну частину Божого Слова. Подібно до жінки в Еденському саду, яка додала власне благочестиве правило "не торкайтеся" до Божої заповіді "не їжте", ми свято віримо в їхню незаперечну правдивість.
Хіба хтось сьогодні засумнівається в тому, що Христос народився в хліву на чужині? Що Юдея за часів новозавітних подій страждала під гнітом римської окупації?
Що батько апостола Павла був колаборантом і здобув римське громадянство, постачаючи армійські намети легіонам загарбників? Що сам Павло поквапливо залишив Атени, де йому ніщо не загрожувало, засмучений недостатнім успіхом своєї проповіді? Та хіба мало в чому ще?.. Деякі з найекзотичніших відкриттів сучасних екзегетів навіть згадувати не хочеться.
Або, наприклад, хто не чув, що всі фарисеї були підступними лицемірами, тоді як усі учні Ісуса, за винятком хіба що Юди, - зразковими й бездоганними? Щоправда, коли майже всі учні, покинувши свого Наставника, в страху розбіглися, саме фарисеї залишилися вірними Йому до кінця та, ризикуючи власною репутацією, організували Христу царське поховання. Однак цей факт часто залишається поза увагою.
Незнання історичного, культурного, мовного і навіть географічного контекстів подій двотисячолітньої давнини призводить до абсурдної ситуації, коли наше уявлення про те, як усе відбувалося, формується на основі голлі- вудських блокбастерів або ілюстрацій до Дитячої Біблії.
З деякими поширеними помилками, викликаними такими домислами, ми й спробуємо розібратися в цій книжці.

Між наукою та вірою у Бога існує непримиримий конфлікт, це загальновідомо. Але чи це так? Багато "загальновідомої" інформації на перевірку виявляється дуже далекою від об’єктивної істини.

Ця книга буде цікавою і корисною кожному, хто прагне пізнати світ у всій його повноті і знайти в ньому своє місце, свою сутність, своє призначення.

Малопопулярне в наші дні слово «домобудівництво» має значення «управління», «керівництво». Напевно, назва «Біблійні принципи церковного лідерства» звучало б більш сучасно, але в контексті сьогоднішньої культури поняття «лідер» в значній мірі дискредитовано. Наше завдання – вміти розрізняти, що в Церкві – незатьмарений вихідний образ, а що – «наліт» традицій. Церква – Христова присутність в гинучому світі, і тому ознаками здорової церкви повинно бути не тільки здорове біблійне вчення (Істина), але також і здорова біблійна практика (Життя) під здоровим біблійним керівництвом (Шлях).

Незважаючи на всю різноманітність звичаїв різних народів та культур, які населяють землю, у їхніх підвалинах лежать єдині етичні принципи.
Фольклор, література, драматургія, образотворче мистецтво, кінематограф - усі види людської творчості, так чи інакше, є носіями абсолютних етичних категорій добра, справедливості, цінностей, чеснот тощо.
Етичні норми - мудрість, випробувана не лише практикою та часом, вона підтверджується моральними пошуками видатних мислителів усіх часів та культур.

Книга "Біблія і етика" складається з двох частин. Перша знаикомить із основними поняттями та уявленнями практичноії християнськоії етики. Друга частина безпосередньо присвячена факторам, які необхідно враховувати під час пошуку Божоії волі в приийнятті виваженого відповідального рішення, та деяким підходам, що можуть у цьому допомогти.
Мета цієії книги - допомогти читачеві у пошуку Божоії волі в тій чи іншій ситуації.

Біблійні герої часто називали себе біженцями та переселенцями. Ми, послідовники Христа, поділяємо долю тих, що «прагнуть кращої, небесної батьківщини» й свідомі «що вони чужинці та мандрівники на землі» (Євреїв 11:16,13).
Життя мандрівника не легке. По-перше, ми стикаємося з тими самими проблемами, що й світ, у якому подорожуємо. Це війни та епідемії, катастрофи й катаклізми, хвороби й страждання, втрата близьких і наближення смерті.

По-друге, ми як чужинці страждаємо від самого світу. В нас убачають то загрозу, то легку здобич. Чужинець завжди перший у черзі на звинувачення та гоніння.

По-третє, нас підстерігають пастки, потрапивши в які ми ризикуємо забути своє істинне призначення. Ми можемо забути, що ми тут – недоречні. Недоречні й несвоєчасні. Тимчасові гості й чужинці.
«Марно розкидати сіті у птаха на очах. Ці люди... влаштовують засідку на власне життя», – попереджає премудрий Соломон (Приказки 1:17–18). Тому дуже важливо вміти розпізнавати небезпеки, що чигають на нас.

Ця Книга посідає настільки особливе місце, що навіть не потребує назви – вона так і називається: «Книга» або, грецькою, – «Біблія». Її перекладено майже двома тисячами мов світу, її найбільше читають і цитують. То що ж це – Боже Слово, збірка фольклору, збірка мудрих висловлювань, чи, може, велика містифікація чи послання космічного розуму?

А може Біблія – ціла бібліотека, що складається з різних за жанрами книг: це й історичні хроніки, і законодавчі кодекси, і зібрання мудрих висловлювань, і поезія, і листування, і опис таємничих видінь, і повчальні історії.
Спробуємо розібратися!

Апологетика була невід"ємною частиною християнської проповіді ще з апостольських часів. Однак за кілька останніх століть в Європі поступово складається підхід до християнства, як до певного національно-культурного явища, яке іноді навіть зовсім не асоціюється з поняттям "істина". Тому Церква повільно, але неухильно втрачає свої позиції навіть у країнах, які традиційно вважаються християнськими. Давно назріла необхідність створення узагальненого навчального курсу, який дозволив би практикувати систематичний підхід до християнської апологетики. Мета даного посібника - допомогти християнам побачити загальні принципи і підходи систематичної апологетики, необхідної для ефективної передачі християнських переконань. "Біблійна стратегія благовістя" - це глибоке дослідження, що змушує по-новому поглянути на методи і цілі евангелизма. Аналізуючи біблійні тексти і статистичні дані, доктор філософії та богослов’я Сергій Головін в доступній формі проводить читачів аж до самих витоків Радісної Звістки, дозволяє подивитися з боку на складні соціальні проблеми сучасного постатеїстичного суспільства. Книга являє собою гарний практичний посібник для проповідників, місіонерів і благовісників, рекомендована широкому колу читачів.

Християни є громадянами не тільки Небесного Царства, але й громадянами тієї країни, в якій вони перебувають у земному житті. Тому побудова суспільства, в підвалинах якого були б закладені права і гідність його громадян у відповідності до принципів, що Творець відкриває нам у Своєму слові, є невід'ємною частиною Божого задуму, відкритого в Писанні. Книга Сергія Головіна присвячена правовій апологетиці й буде корисна тим, хто цікавиться питаннями християнського світогляду.

Гнаній Церкві кінця Першого століття не потрібні були загадки або шаради. Їй потрібні були підтримка, втіха, підбадьорення. І бачення, послані Іоанну, дають їй все це. Тайнознавець не проголошує нових богословських доктрин і не повідомляє жодних нових знань. Знань нам і так вистачає. Вистачило б стійкості. Книга розкриває головну тему «Апокаліпсису Іоанна Богослова» – радісну впевненість Божого народу посеред труднощів і гонінь. Рекомендується всім бажаючим краще розуміти Біблію.

Наука - блудне дитя релігії. Науковий метод зародився в надрах біблійного богослов’я, але опинився в шорах матеріалізму й атеїзму. Ця книжка - для тих, хто стверджує, ніби християнство і наука - несумісні, для тих, хто шукає аргументів для доказу зворотного, і, без сумніву, для тих, кому небайдужа якість освіти їхніх дітей.