Статті
«Злотеус Злей» і «Невилл Длиннопопп», або Чому адаптація імен — не найкраща ідея в літературі
Переклад художньої літератури — одна з найскладніших галузей практики перекладу. Адже важливо не тільки правильно передати всі відтінки смислів тексту, але ще і зберегти антураж і оригінальний стиль автора, що буває дуже непросто.
Ще складніше буває адаптувати «промовисті» імена і назви, в які автор заклав певний смисловий посил.
Найчастіше подібні посили будуються на грі слів, каламбурах або асоціаціях. Тому знайти ідеальну відповідність в іншій мові вкрай складно. У 9 випадках з 10 це не вдається — адаптація виходить або безглуздою, або не передає всіх смислів оригіналу. Або одночасно і перше, і друге.
Дитяча література та казки — найбільше джерело дивних імен та назв. Автори намагаються зробити їх «промовистими» — це спрощує розуміння характеру героїв дітьми.
У книгах для дорослих подібної тенденції немає. Найчастіше імена не приховують ніяких підтекстів і других смислів. Крім того, теорія перекладу забороняє переводити імена.
Крім того, навіть в абсолютній більшості дитячих книг автори не покладають ніякої особливої надії на ім'я персонажа як на маркер його характеру. Це всього лише спосіб справити на читача перше враження при знайомстві з героєм.
До речі, імена головних героїв не адаптують практично ніколи, адже це миттєво вбиває антураж. Просто уявіть, якби Гаррі Поттера звали Гаррі Гончар. Бр-р-р, аж пересмикує від цієї думки.
Ми прекрасно розуміємо, чому перекладачі адаптують імена і назви — щоб надати історії більше казкового антуражу.
Візьмемо, наприклад, найвідоміший твір Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Історія одна з найскладніших для перекладу, тому що там величезна кількість каламбурів і гумору, заснованого на них.
Розглянемо ближче персонажа на ім'я «Hatter». У трьох з шести найвідоміших перекладів російською мовою ім'я передано як «Шляпник». І це логічно — прямий переклад тут передає всі смисли. Але були й інші варіанти: «Шляпа», «Болванщик» і «Сапожник». Якщо «Шляпа» — ще куди не йшло, але яким боком вийшов «Болванщик» і «Сапожник»?
У гонитві за милозвучністю і антуражем багато перекладачів занадто далеко відходять від оригінальної історії, додаючи багато відсебеньок. Тут дуже легко переборщити і перетворити трохи комічного другорядного героя в безглуздого або навіть абсурдного.
Давайте візьмемо кілька прикладів з «Гаррі Поттера».
Складність адаптації «промовистих» прізвищ і імен у тому, що в англійській мові ці прізвища і імена цілком собі реальні. А в перекладі виходить чудовисько Франкенштейна з незрозумілою етимологією і дуже туманним змістом.
Клички тварин або прізвиська варто адаптувати. Але імена — ні. Навіть «промовисті». Просто тому, що неможливо в повній мірі передати всі смисли, які заклав автор. Вони неминуче будуть спотворюватися. І завжди — в гіршу для читача сторону.
З цим доводиться миритися. Або так, або прізвища перетворюються в «непромовисті». Єдиний вихід, який допоможе не залежати від примх перекладачів — вивчати англійську і читати книги в оригіналі. Чого і вам бажаємо.
Ще складніше буває адаптувати «промовисті» імена і назви, в які автор заклав певний смисловий посил.
Найчастіше подібні посили будуються на грі слів, каламбурах або асоціаціях. Тому знайти ідеальну відповідність в іншій мові вкрай складно. У 9 випадках з 10 це не вдається — адаптація виходить або безглуздою, або не передає всіх смислів оригіналу. Або одночасно і перше, і друге.
Серед викладачів онлайн-школи англійської мови EnglishDom є досвідчені перекладачі, які поділилися своєю думкою щодо адаптації імен та назв.
Ми широко використовуємо уривки і цитати з книг під час навчання в рамках EdTech. Студенти вивчають англійську онлайн за допомогою інтерактивного підручника, де близько 30% всіх прикладів — з популярної літератури. Як показує досвід, приклади з відомих книг дуже круто надихають студентів вчитися. І, до речі, криво адаптовані імена стабільно виносяться на обговорення з викладачем або в розмовних клубах.
Які імена і назви найчастіше адаптують?
Дитяча література та казки — найбільше джерело дивних імен та назв. Автори намагаються зробити їх «промовистими» — це спрощує розуміння характеру героїв дітьми.У книгах для дорослих подібної тенденції немає. Найчастіше імена не приховують ніяких підтекстів і других смислів. Крім того, теорія перекладу забороняє переводити імена.
David Copperfield з однойменного твору Чарльза Діккенса — це Девід Копперфільд. А ніяк НЕ Давид Міднопольний.
Найчастіше ім'я — це всього лише ім'я.
Крім того, навіть в абсолютній більшості дитячих книг автори не покладають ніякої особливої надії на ім'я персонажа як на маркер його характеру. Це всього лише спосіб справити на читача перше враження при знайомстві з героєм.
До речі, імена головних героїв не адаптують практично ніколи, адже це миттєво вбиває антураж. Просто уявіть, якби Гаррі Поттера звали Гаррі Гончар. Бр-р-р, аж пересмикує від цієї думки.
Чому 90% імен та назв не варто адаптувати
Ми прекрасно розуміємо, чому перекладачі адаптують імена і назви — щоб надати історії більше казкового антуражу.Візьмемо, наприклад, найвідоміший твір Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Історія одна з найскладніших для перекладу, тому що там величезна кількість каламбурів і гумору, заснованого на них.
Розглянемо ближче персонажа на ім'я «Hatter». У трьох з шести найвідоміших перекладів російською мовою ім'я передано як «Шляпник». І це логічно — прямий переклад тут передає всі смисли. Але були й інші варіанти: «Шляпа», «Болванщик» і «Сапожник». Якщо «Шляпа» — ще куди не йшло, але яким боком вийшов «Болванщик» і «Сапожник»?
У гонитві за милозвучністю і антуражем багато перекладачів занадто далеко відходять від оригінальної історії, додаючи багато відсебеньок. Тут дуже легко переборщити і перетворити трохи комічного другорядного героя в безглуздого або навіть абсурдного.
Давайте візьмемо кілька прикладів з «Гаррі Поттера».
Severus Snape. У виданні від «РОСМЭН» він раптом отримав ім’я «Северус Снегг». Жахливий спосіб обіграти ім'я на рівні асоціацій «Север — снег, адже півночі йде сніг, г-г-г». У перекладі від «Махаон» він Северус Снейп (слава богам), в українському перекладі від «Абабагаламага» — теж Северус Снейп. А ось в першій версії перекладу від Марії Співак він і зовсім був Злодеус Злей! Чорт забирай, Злодеус Злей! Щоб у дітей не залишалося сумнівів, хто тут злий. Уявіть шок перекладачки, коли в сьомій книзі виявилося, ким він є насправді. Власне, саме тому його пізніше перейменували в Злотеуса. Ніби як злий, але ж і золотий.
Quirinus Quirrell. «РОСМЭН» вирішили не вигадувати велосипед і назвали персонажа «Квиринус Квиррелл». Українською його також перевели як Квірінус Квірел — повна відповідність, хіба що подвоєння букв прибрали. Але «Махаон» з якоїсь незрозумілої причини адаптували ім'я як «Квиринус Страунс». Чи то «дивний» («странный»), чи то «страус». Це звучить безглуздо, через що сильно страждає кульмінація, де він виявляється головним лиходієм книги.
Neville Longbottom. Тут складно, тому що оригінальне ім'я несе в собі натяк на те, що персонаж незграбний і трохи комічний. Але цей натяк дуже легкий, тому що прізвище цілком собі реальне і зустрічається в Британії і Австралії. «Долгопупс» від РОСМЭН — не найгірший варіант адаптації, але звучить він дещо штучно. «Длиннопопп» від Марії Співак несе відтінок ідіотії і робить персонажа до крайнощів безглуздим. Найкраще вийшло у «Абабагаламага» — «Невіл Лонґботом». І ніяких непотрібних велосипедів.
Складність адаптації «промовистих» прізвищ і імен у тому, що в англійській мові ці прізвища і імена цілком собі реальні. А в перекладі виходить чудовисько Франкенштейна з незрозумілою етимологією і дуже туманним змістом.
Клички тварин або прізвиська варто адаптувати. Але імена — ні. Навіть «промовисті». Просто тому, що неможливо в повній мірі передати всі смисли, які заклав автор. Вони неминуче будуть спотворюватися. І завжди — в гіршу для читача сторону.
З цим доводиться миритися. Або так, або прізвища перетворюються в «непромовисті». Єдиний вихід, який допоможе не залежати від примх перекладачів — вивчати англійську і читати книги в оригіналі. Чого і вам бажаємо.