Книги ужасов

Навіщо вам вигадані жахи, коли саме життя навколо — суцільний жах? Таке нерідко можна почути сьогодні від людей, не дотичних до жанру, що має безліч прихильників у всьому світі і в Україні зокрема. Ми не можемо погодитися з ними хоча б тому, що саме горор підготував багатьох із нас до всіх аспектів реального життя. Книжки Стівена Кінґа — до людського зла, що вміло ховається за статечністю; популярні слешери — до правильних дій у загрозливих ситуаціях; а фільми Джона Карпентера, якому й присвячена ця збірка, сформували наше переконання, що круті герої й героїні здатні надерти дупу будь-яким лиходіям, від маніяків і вампірів до чаклунів та іншопланетних загарбників. Сьогодні, коли реальні загарбники цілком схожі на нас зовні, а крутим героєм може стати практично кожен, горор продовжує слугувати щепленням від паніки та шоку. Оповідання, з якими ви познайомитеся в «Нічному сеансі», охоплюють увесь спектр жанру, від космічних жахів до історичних, від етногорору до соціальної сатири.
Ці стислі кінематографічні замальовки показують розмаїття стилів українських авторів жахів і, сподіваємося, стануть для багатьох із них — а може, і для вас! — кроком до великих горорних романів.

«Дівчина з чорнила та зірок» — це чарівна казка про острів та тринадцятирічну дівчину Ізабеллу, яка вирушає в самісіньке серце його історії, та про міфи, що скеровують її на шляху. Чудово написана історія дружби, відкриттів, міфів і магії для будь-якого віку. Ідеально підходить для шанувальників Філіпа Пулмана, Френсіс Гардінґ та Кетрін Ранделл.

Ізабелла Ріоссе живе на тропічному острові, загубленому в океані. Вона дочка картографа, який передав їй усі свої знання про цей куточок землі. Частина острова є забороненою, і її ревно охороняє вогненний демон — принаймні існує така легенда.

Багато століть тому демона намагалися перемогти, але нікому це досі не вдалося. А тепер, коли спокій їхнього сонного містечка порушує звістка про зникнення дівчинки й про раптову появу жахливих потвор, стає зрозуміло, що хтось перетнув давній кордон.

Під час подорожі героїня зіткнеться з небезпекою і страхом, зі зворушливою мужністю, коханням і дружбою. У цій казці ви дізнаєтеся, чи зможе Ізабелла накреслити нове майбутнє для свого острова.

Споконвічне зло стежить за тобою

Чапел-Крофт охоплюють містичні події. П’ятсот років тому тут спалили місцевих протестантів, тридцять років тому зникли дві підлітки, а нещодавно священник скоїв самогубство.

Преподобна Джек Брукс, мати-одиначка, з донькою Фло прибуває в село, сподіваючись почати все з чистого аркуша. Та, замість привітання, отримує набір для екзорцизму й записку: «Бо немає нічого захованого, що не відкриється».

Занурюючись у місцеве життя, Джек і Фло стають свідками давніх конфліктів і дивних подій. І коли Фло починає бачити привидів дівчат, охоплених полум’ям, стає зрозуміло: у селі є душі, які не знайдуть спокою, поки не буде розкрита вся правда.

Олексій Жупанський – видавець і письменник, автор романів «Першими до мене прийдуть діти» (2008), «Лахмітник» (2012), «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» (2017), збірки оповідань «Побутовий сатанізм» (2010) та повісті «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)» (2023).

Роман «Серце весни (Відьма з околиці)» продовжує авторський цикл сучасного урбаністичного міфу «Колеса року». Втім, як і кожен із творів цього циклу, він є цілком самостійним і його можна читати окремо.

Знайома реальність знову химерно дробиться й віддзеркалюється у прадавніх звичаях, правилах і ритуалах, які, переживши тисячоліття, і досі невидимим мереживом вплітаються у повсякденність, обертаючи таким чином могутнє Колесо року, разом з яким у вічному русі обертається все суще. Та реальність потроху зношується, і все частіше збоїть її спрацьований механізм, через що натужне скрипіння Колеса року сповнює неспокоєм дитячі сни й змушує дорослих неспокійно перевертатися в ліжку і тривожно вдивлятися у пітьму за вікном.

З кожним роком Весні все важче приходити в це місто, кращі дні якого давно минули, так само, як минула юність самої Весни. Їй усе складніше здобувати своє серце з плутаних нетрищ відповідних інстанцій, давно вражених паразитом корупції та бюрократії, а без серця Весна не зможе зцілити місто від лихих зимових чарів і дарувати весняне відродження. Лише діти тут ще можуть чимось зарадити, адже це саме пломенисті вогники їхнього єства не дають цьому місту і його мешканцям остаточно розчинитися в сірій каламуті Міжсезоння, що повсякчас чаїться десь поруч за обшарпаним запиналом втомленої реальності. Проте й з дітьми останнім часом також не все гаразд, бо десь на околиці міста звила кубло Відьма і збирає свою досі небачену колекцію моторошних див…

Усе це почалося не так давно, коли одного сльотавого надвечір’я передчуття близької біди в родині змусило Малого піти за підозрілою старою, яка обіцяла йому допомогу. Звісно, як це часто буває, стара виявиться геть не тією, за кого себе видавала, а Малий ще тричі про все пошкодує, адже Відьма завжди все пам’ятає, а надто про легковажно дані обіцянки. Тепер вона не дозволить Малому так просто забути ту дивну жаску пригоду і постійно нагадуватиме йому про те, що він обіцяв, поволі занурюючи його у темне провалля божевілля й безвиході.

Створений на перетині магічного реалізму та химерної прози, роман «Серце весни (Відьма з околиці)» продовжує авторський цикл «Колеса року» і веде хроніку останніх подій, що сталися в цьому місті. Про це мало хто знає, ще менше про це говорять, адже такі речі зазвичай ретельно приховуються від людського ока. Але саме з цього й починається ця заплутана історія про те, як Весна повертала своє серце, діти намагалися виборсатися з тенет Відьми, які та розкинула чи не по всьому місту, а надто на його околицях, а муніципальна еліта збиралася в садах Золотоверхої Лаври на щорічний традиційний бенкет Весняного рівнодення.

Третій том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта присвячений останньому періоду життя і творчості письменника (з 1930 по 1935 рр.), коли з-під його пера з'явилися наймасштабніші твори, такі як «Шепіт у пітьмі», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом», «Сни у відьминому домі» та «За пеленою часу», що довершили формування циклу Міфів Ктулху і вповні оприявили жаску і химерну космогонію Лавкрафта.

Стівен Кінг — неймовірно популярний американський письменник, який може похизуватися тим, що майже кожен його твір стає літературною сенсацією та стовідсотковим бестселером. За понад 40 років творчої діяльності Кінга світ побачило безліч романів, наклади яких давно перетнули межу в третину мільярда примірників. Він володар численних престижних літературних нагород і має чималу армію шанувальників, яка незмінно поповнюється.

Містечко, у якому виріс Бен Міерз, завжди було звичайним. Нічого особливого, нікого особливого, хіба що назва трохи дивна: Єрусалимове, або, як вимовляють місцеві люди, Салимове Лігво. І ось Бен, тепер уже відомий письменник, повернувся сюди знову, бо хотів закрити гештальт минулого — свій дитячий страх. Те, що він малим побачив у старому зруйнованому будинку, який називали Домом Марстена, ледь не довело його до божевілля. Та Салимове Лігво не квапиться стирати старі спогади Бена. Навпаки: над Домом Марстена скупчуються моторошні хмари. У містечку один за одним зникають люди. Та найстрашніше розпочнеться тоді, коли зниклі знову повертатимуться…

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890—1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість — невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Сни в оселі відьми» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен — талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало — Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою...

Джеймс Гібберд, американський журналіст, захоплений і натхненний тим, як знімали серіал «Гра престолів» за романами Джоржда Р.Р. Мартіна, запрошує читачів за лаштунки знімального процесу цього феноменального явища попкультури. До «Гри престолів» фентезі такого високого рівня на телебаченні просто не існувало, тож впоратися із цим завданням було під силу не кожному телеканалу. Як відбувалися переговори продюсерів з телеканалом НВО і прослуховування акторів, де знімали колосальну кількість сцен 8-сезонного серіалу, як робили костюми, як знімальна група боролася з негодою і тікала від фанатів, які стосунки були між акторами — про це та ще силу-силенну інших цікавих подробиць читач зможе дізнатися з вуст самих продюсерів і акторів, бо в книзі наведені цитати із понад пів сотні інтерв’ю з причетними до створення серіалу «Гра престолів».

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Фі­ліпса Лавкрафта (1890—1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість — невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Крилата смерть» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гейзелом Гілдом, являє собою щоденник вбивці — вченого, який задумав підступну помсту — вбивство ­свого колеги Генрі Мура, та так, щоб самому залишитися безкарним. Місце дії — Південна Африка — є дуже колоритним: невідома науці фауна, недоступні місця, де не ступала нога білої людини, загадкові смертельні хвороби, страшні повір’я місцевого населення. Саме враховуючи такі обставини, Томас Слоунвайт і вирішив скористатися неймовірно витонченим способом помсти — за допомогою отруйної мухи... Однак за свої вчинки треба відповідати, і на нього чекає не менш витончене покарання за скоєний злочин...

У Блекеберзі немає вампірів. Тут мешкають лише звичайні люди, які намагаються вижити. Чи ні?..
Зима 1981 року в робітничому передмісті Стокгольма. Люди потоками снують у метро, підлітки нюхають клей у підвалі, гіркі п’яниці нидіють у китайському ресторанчику. Дванадцятирічний Оскар сидить і читає романи жахів. Він мріє стати месником, щоб нарешті поквитатися зі шкільними мучителями. У сусідньому Веллінгби з надзвичайною жорстокістю вбивають хлопчика. Життя в Блекеберзі ось-ось зміниться, і всіх причетних поволі затягує в незбагненний зловісний вир. Але для Оскара все інакше: він зустрічає своє перше кохання, дівчину на ім’я Елі, яка нещодавно переїхала у його рідне місто...

Перший том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури "загадкового та потойбічного" Г.Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1917 по 1926 роки, — від найперших спроб письменника на ниві містичного оповідання "Склеп" і аж до таких відомих творів, як "Храм", "Герберт Вест — Реаніматор", "Зачаєний жах", "Щури у стінах", "Покинутий будинок" та "Жах Ред Гука".

Дія роману Саманти Гант, американської письменниці та сценаристки,  розгортається на півночі штату Нью-Йорк. Дві сюжетні лінії містично переплітаються. В одній сироти Рут і Нет вдаються до спіритизму, щоби вирватися з-під опіки релігійного Батька. В іншій, тринадцять років потому, оніміла за загадкових обставин Рут несподівано з’являється в житті вагітної племінниці Кори, аби вести її пішки в невідомому напрямку… «Містер Сплітфут» ‒ історія про шахраїв і фанатиків, байдужість і секс, матерів і метеорити. Це розповідь про болюче дорослішання у світі, де за помилки доводиться розраховуватися кров’ю, а живі бувають огиднішими за мерців.

У першій половині 1930-х років був одним із найактивніших авторів-дописувачів культового літературного часопису «Weird Tales». Поряд із Говардом Філіпсом Лавкрафтом і Робертом Ірвіном Говардом, Сміт є одним із найвидатніших авторів американської химерної прози XX століття, що вплинув на розвиток фантастики та горору, якими ми їх знаємо сьогодні. Сміт розширив усесвіт «Міфів Ктулху», долучивши до нього декількох прадавніх божеств, зокрема Великого Древнього на ім’я Тсатоґґуа, а також гримуар «Книга Ейбона» і трактат «Пергаменти Пнома», а його дружба і листування з Лавкрафтом збагатили творчість обох письменників.

Кларк Ештон Сміт — майстер слова, що мав неабиякий хист до створення химерних світів, які сповнені прадавніх божеств, магії, смерті, див і пригод, і, як ніхто інший, умів розгорнути перед читачем неозорі безміри космічних просторів й похмурі видива темних закутків знаної нам Землі. Письменникові притаманний неповторний мальовничий стиль і напрочуд багата образна мова, що робить його твори видатним явищем у літературі XX cтоліття.

Твори Кларка Ештона Сміта справили значний вплив на низку сучасних йому письменників, серед яких були Авґуст Дерлет, Дональд Вандрі, Едґар Гоффман Прайс, Фріц Лайбер, Кетрін Люсіль Мур, Джек Венс, а деяких представників молодшого покоління читачів, як-от Рея Бредбері та Гарлана Еллісона, надихнули взятися до красного письменства та стати фантастами.

Сюжетні лінії, локації та персонажі деяких Смітових оповідань стали частиною світу культової настільної рольової гри «Підземелля і дракони», а естетика його текстів, картин і скульптур наснажує до творчості сучасних музикантів і художників.

Усе життя Кларк Ештон Сміт вважав своїм покликанням саме поезію, і ця любов до художньої образності добре відчувається навіть у його прозових творах. І хоч вони не принесли авторові широкого прижиттєвого визнання, проте стали джерелом натхнення для багатьох сучасників і послідовників. А отже, своєю творчістю Сміт справдив власний вислів: «Істинний поет не є творінням епохи, він творить свою власну епоху».

Другий том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1926 по 1928 роки, і містить такі класичні і переважно розлогі твори як «Поклик Ктулху», «Сновидні пошуки незвіданого Кадата», «Справа Чарльза Декстера Ворда», «Барва з позамежжя світу», «Жахіття Данвіча». Саме у цих повістях остаточно розкривається талант Лавкрафта, як майстерного оповідача неймовірно загадкових і химерних історій, а також автора багатьох самобутніх і досить оригінальних міфогенних та містичних концепцій.

Артур Мекен /1863–1947/ – англійський письменник і містик, член окультного товариства «Орден Золотої Зорі», чиї твори значною мірою вплинули на формування і розвиток химерної та містичної літератури. Одним із найголовніших мотивів у творчості письменника є фольклорний образ «маленького народу», фейрі, яких він, на противагу усталеній традиції, описує як давніх, таємничих і ворожих людям істот, наділених надприродними властивостями і містичними знаннями, а також приховані за запоною буденності інші реальності. Шлях до них відкривається через давні забуті й заборонені ритуали – рештки таємних, майже втрачених знань. Публікація найвідомішої повісті Артура Мекена «Великий бог Пан» збурила тогочасне суспільство, яке побачило в ній натяки на давні містичні ритуали і сексуальні перверзії.

Серед прихильників творчості Артура Мекена був Говард Філіпс Лавкрафт, який дуже схвально відгукувався про його доробок у своєму відомому есеї «Надприродний жах у літературі». Вважається, що тексти Мекена значним чином вплинули на Лавкрафта у творенні його «Міфів Ктулху». Творами письменника захоплювалися також інші знамениті сучасники – Артур Конан Дойл, Вільям Батлер Єйтс та Оскар Вайлд. Відомий містик Алістер Кровлі відзначав магічну правдивість творів Мекена, Хорхе Луїс Борхес назвав Артура Мекена великим письменником, який своєю творчістю передбачив появу магічного реалізму, а Стівен Кінг якось сказав в інтерв’ю, що, можливо, «Великий бог Пан» – найкращий твір літератури жахів, будь-коли написаний англійською мовою.

На що здатний батько заради порятунку сина, якого поглинає примара, що оселилася у снах?..

Очевидно, на світі немає дитини, яка б не бачила моторошних снів. Але що робити, якщо жах зі сновидіння поступово переповзає в реальне життя? У дворічного Тео під час нескладної операції раптово зупинилося серце. Упродовж тридцяти шести секунд малюк тримався на межі між світом мертвих і живих. А тоді повернувся. Спливло два роки, перш ніж Мирон Белінський зрозумів, що його син повернувся не сам. Щось прийшло разом із Тео: учепилося і прослизнуло у свідомість, поки хлопчак перебував по той бік лінії, яку більшість із нас перетинає лиш один раз. У відчайдушних намаганнях урятувати сина Мирон виїжджає до Америки, де найновіші досягнення нейротехнологій дають змогу зазирнути в людський сон. Він не здогадується, що бажання допомогти веде до катастрофи, адже найгірше почнеться, щойно той, хто оселився у снах маленького Тео, збагне, що за ним спостерігають.

УВАГА! У КНИГИ ДЕФЕКТИ ПАЛІТУРКИ (обкладинки):

Друга половина XIX століття. Часи зародження сучасної медицини. На заваді дослідженням стають гласні й негласні перепони, породжені забобонами, як-от законодавчі обмеження щодо роботи з людськими трупами. Проте лікарі все ж таки удосконалюють хірургію та анестезію, гігієну в медицині та знання про причини хвороб. У цих умовах і зростає юний геній медицини Спенсер Блек. Він рано втратив батьків, однак здобув освіту в Академії медицини, а згодом своїми успіхами підняв її престиж до неймовірних висот. Блек зосереджується на незвичайній темі — вроджених патологіях людського організму. Розділити зрослі пальці? Видалити зайву руку? Для Спенсера Блека немає нічого неможливого! Згодом наполеглива праця приносить йому визнання і гроші. У цей період він зустрічає однодумницю й кохану людину. Однак щасливе сімейне життя лікаря триває недовго. А все через його хворобливу одержимість роботою.

Однією із найсуперечливіших його гіпотез є: а що, як стародавні міфи правдиві? Що, як істоти, які наразі існують лише у світових легендах, жили насправді й були нашими предками? Що, як пам’ять про їхню будову досі проявляється в тілах окремих людей? Неприйняття з боку наукової спільноти не спиняє Блека, і він вирішує повідомити свої ідеї широкому загалу через мистецтво. Видовищні шоу, майстерно виготовлені опудала, дивовижні операції просто на сцені — усе, щоб показати, якою могла бути стародавня фауна... А наостанок — загадковий «Кодекс вимерлих тварин». За своє життя Спенсер Блек устиг написати чимало праць про свої дослідження, які не залишали наукову спільноту байдужою. Проте його вершинним твором можна назвати саме «Кодекс» — роботу, яка тривалий час залишалася недоступною читачеві. Тепер же з нею можна ознайомитися на сторінках цього видання — оцінити детальні замальовки тварин, прочитати, як доктор Блек полював на рештки легендарних істот по всьому світу. Чи справді автор «Кодексу» побачив і пережив усе, що описав на його сторінках? Вирішувати вам.

Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…

«Без Лавкрафта наш літературний світ був би зовсім іншим.»

Містика, жахи, хорор, фантастика, химерність, міфічність, метафоричність, психологізм – це слова, які найкраще характеризують творчість Говарда Лавкрафта. Його твори не вписуються в жодні канони і жанри настільки, що літературознавці їх назвали «лавкрафтові жахи».

У збірці читач знайде понад 40 оповідань, від яких кров холоне в жилах.

"Посеред безлюдної дороги у моторошному місячному сяйві з'являється жіноча постать у білому вбранні, її очі дикі від страху та відчаю. Волтер Гартрайт допомагає жінці знайти кеб, після чого дізнається, що вона втікла з притулку для божевільних. Коли ж Волтер прибуває до Ліммерідж-хауса де має кілька місяців викладати малювання, він бачить що одна з його учениць дуже схожа на жінку, яку він зустрів тієї бентежної ночі.

Закоханий викладач намагається допомогти своїй коханій та дізнатися хто та жінка у білому. Але раптовий від’їзд Волтера залишає його учениць одних у протистоянні лиходійствам сера Персіваля Ґлайда та його «чарівного» друга графа Фоско.

Чи зможе Волтер розплутати цю загадкову справу та врятувати свою кохану?"