Видавництво Темпора

Життя можна уявити як балансування між двома фундаментальними протилежностями — Буттям і Ніщо. І зазвичай, хитаючись між ними, людина шукає домірності. Але радикалізація однієї з протилежностей спричиняється до нігілізму. А його поява спонукає до роздуму, чому людина піддається звабі порушувати життєву рівновагу. Втім, а що як потрапляння в екстреми життя зумовлене не тільки свавіллям, а пов’язане ще й з особливим досвідом, який дає змогу людині відбутись як особливій істоті? До чого допроваджують її надмірно рішучі дії або, навпаки, відверта легковажність або захланність? Розглядаючи головні засади й ознаки нігілізму в його зв’язку з Ніщо, спробуймо визначити місце та способи здійснення цього явища в історичному поступі.

На світі є лише дві книжки, присвячені філософії вина. Одну з них ви тримаєте в руках. «Я п’ю, отже, я є» знаного англійського філософа Роджера Скрутона (1944–2020) — це не лише викладені з тонкою іронією поради про те, які вина варто вживати з якими філософськими працями, аби ті праці стали зрозумілішими, а й глибоке проникнення у саму суть вина — цього, за висловом Платона, найкращого і найціннішого дару богів. Ця книжка написана на основі глибокого особистого досвіду. З неї ви дізнаєтеся про те, як мислити вино і якою була і лишається його роль в історії людей. Адже вино — напій такий же давній, як і наша цивілізація. Ба більше, на думку автора, вино і є цивілізацією, і розбіжність між цивілізованими і нецивілізованими країнами – це розбіжність між тими краями, де п’ють вино, і тими, де його не п’ють.

«Паскалівські медитації» є одночасно своєрідним філософським маніфестом П’єра Бурдьє та соціологічним дослідженням у тому розумінні, що соціологічне дослідження завжди було для нього чимось на кшталт fieldwork in philosophy. Відштовхуючись від філософських настанов Паскаля, використовуючи форму медитацій та задіюючи свої провідні концепти, П’єр Бурдьє в «Паскалівських медитаціях» претендує, по-перше, порушити за допомогою соціологічного аналізу ті філософські проблеми, що їх, на його думку, нездатна порушити «цехова» філософія, і, по-друге, зробити предметом соціологічного аналізу проблеми самої «цехової» філософії, передусім домінування у ній «схоластичного розуму», та соціальну обумовленість філософування.