Издательство Нора Друк

Рукопис роману відзначено ІІІ-ю премією Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»-2017.    
Поліна стоїть перед трапом до круїзного лайнера в порту Гонолулу. Вона змінила крісло маркетингового аналітика у київському офісі на бігові туфлі офіціантки. Попереду — шість місяців короткого сну в тісній каюті нижче ватерлінії і бездоганного сервісу високо над водою, без вихідних. За бортом — мальовничі краєвиди, на борту — ярмарок нестримного споживання… Перед Поліною мерехтить пістрявий калейдоскоп з пейзажів і побіжних облич, і її закручує у вирі алкоголю, сліз і тисячі порожніх слів.
Та все, що трапляється на кораблі, лишається на кораблі. А інколи — стає новим початком

Кожне історичне дійство відбувається на двох поверхах вертепу. На верхньому — героїзм, зрада, самопожертва та національні символи. На нижньому — прості людські взаємини: нерозділена любов, дитячі пустощі, відчай, дрібні шахрайства і задавнені комплекси. Обидва поверхи нероздільні.

Новий захопливий роман Вікторії Гіслоп, авторки кількох бестселерів, які мають сукупний наклад понад мільйон примірників і переклади на два десятки мов, розповість про нещодавню історію Греції крізь призму однієї родини, яку розділили спочатку політичні погляди, потім німецька окупація, а згодом громадянська війна. Четверо дітей родини Коралісів зростають в умовах політичної нестабільності, спричиненої появою у Греції великої кількості біженців з Анатолії після греко-турецького обміну населенням 1923 року. А коли приходить спершу італійська, а потім і німецька окупація, розбіжності в родині посилюються. Танасіс і Маргарита підтримують праві погляди та співпрацюють з окупантами, Панос і наймолодша Теміс поділяють комуністичні ідеали, які штовхають їх на боротьбу за звільнення країни від окупантів, а по війні — від колишніх колабораціоністів.
Велика родинна сага британської письменниці Вікторії Гіслоп занурить читача у непросту історію ХХ століття на прикладі Греції, якій вдалося зрештою прийти до національного примирення.

Події роману починаються у новорічну ніч, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Головна героїня Зоя, власниця невеличкої будівельної компанії, отримує терміновий дзвінок про те, що одна з малярок впала з підмостків і серйозно поранена. Зоя змушена скасувати свої плани на Новий рік і відвезти жінку до лікарні, але, незважаючи на серйозну травму, та відмовляється від госпіталізації, і Зоя відвозить її додому, в село поблизу Києва, де малярка живе з чотирнадцятирічною донькою Оксаною.
Вранці 24 лютого 2022 року Зоя прокидається під звуки вибухів: почалося російське вторгнення. Через кілька днів вона дізнається, що травмована в новорічну ніч жінка померла, а її донька залишилась повною сиротою. Також стає відомо, що до її села наближаються росіяни. Зоя вирішує поїхати й забрати дівчинку до Києва, але не встигає вчасно повернутися: в село заїжджають російські танки.
Після трагічних подій Зої вдається вибратися з окупації. Щоб забути весь жах, свідком якого вона стала, жінка намагається почати нове життя у Лондоні. Але навіть там минуле не відпускає: раптово вона стикається з офіцером російської спецслужби, який особисто брав участь у вбивствах і зґвалтуваннях. Воєнний злочинець має достатньо грошей і без проблем отримує британську візу. Перед Зоєю постає дилема: знову тікати чи спробувати помститися негідникові?
В основу роману покладено публіцистичні матеріали та свідчення людей, які вижили в окупації, а також особистий досвід авторки.

Перша частина збірки — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, які перевернули свідомість мирних мешканців, котрі опинилися в ситуації повномасштабного нападу. Частина тексту написана в режимі «он-лайн», а тому є одним із тисячі свідчень, подекуди — суб’єктивних і особистісних — про час, коли ми і світ ще не знали про масштаби трагедії геноциду і звитягу наступних днів, що ведуть Україну до Перемоги.

Друга частина збірки розповідає про ментальність і побут мешканців Донеччини. Адже сама авторка народилась і виросла в Донецьку. Його «топографія» тісно пов’язана зі спогадами дитинства і юності письменниці.

Третя частина складається з новел, написаних у 2014–2017 роках, коли пересічні громадяни ставали героями «видимого і невидимого фронту», а показові «герої» — зрадниками. Картатий печворк розмаїтих зрізів суспільства складається з новел, у яких переважає психологія «різних людей», їхніх вчинків, бажань і пошуків сенсу життя…

Чому це стається з дівчатами знову і знову? Головна героїня роману Рита з підліткового віку має важку психологічну травму. Зараз вона тренує дітей і навчає їх самозахисту. Та коли сестра однієї з її учениць після поїздки на конкурс танцювальних колективів заявила про зґвалтування, привиди минулого наздоганяють Риту. Намагаючись допомогти жертві, яку до того ж замість підтримки починають цькувати у соцмережах і називати брехухою, Рита і сама згодом отримує погрози. Невже ніхто не збирається карати ґвалтівника за те, що він скоїв? Рита з цим не згодна, тому бере ініціативу в свої руки.

Американка Джозі Андерсон і француженка Арлетт Лярю разом працюють на французький рух опору й за свою неперевершену підпільну роботу отримують прізвисько Золоті Голубки. Вони знамениті на всю країну, за ними безуспішно ганяється гестапо. Але везіння не може тривати вічно, й одного дня їх заарештовують і запроторюють у Равенсбрюк, експериментальний концтабір, де не лише ставлять досліди над ув’язненими, а й тримають матерів з дітьми в моторошному бараці під назвою «дитяча кімната».
Вісім років по тому Золоті Голубки, які дивом вижили в концтаборі, але втратили там найдорожчих людей, разом беруться до нової місії: вистежити сумнозвісного доктора Сноу, який керував дослідами в Равенсбрюці. Подорож через усю Європу зрештою закінчується аж у Французькій Гвіані, де Золоті Голубки потрапляють у павутиння жахливих таємниць і готові жертвувати собою, щоб нарешті здійснилося правосуддя.
Марта Голл Келлі, авторка бестселера «Бузкові дівчата», знаменита неперевершеним поєднанням історичної достовірності й художнього вимислу. Її новий роман — це незабутня історія про неоспіваних шпигунок, які ризикували життям, щоб притягнути до відповідальності нацистів-утікачів після Другої світової війни.

Львів і Ліон – дуже різні міста, які водночас мають багато спільного. Ця книжка є своєрідним путівником, що передає атмосферу кожного з них, а дві сюжетні лінії майстерно вписані в історію міст і країн. Лаура – «інстаграмозалежна», все життя розплановує так, щоб робити нові дописи у соцмережі. Для неї більше важать реакції-вподобайки фоловерів, аніж взаємини з близькими людьми. Оля теж має профіль в інстаграмі, проте публікує світлини і дописи, які важ-ливі для неї, і їй байдуже, як зреагують інші. Профіль Лаури ідеалізує життя, викривлює сприйняття реальності, а профіль Олі показує світ без фільтрів. Якось хлопець Лаури випадково побачив сторінку Олі й відчув, що його вабить ця дивна дівчина. Але він – у Франції, в Ліоні, а вона – в Україні, у Львові. Хлопець купує квиток в Україну і відкриває для себе Львів, де колись давно почалася заплутана історія його родини.

Малу — талановита піаністка, одружена з успішним імпресаріо, який керує її професійною кар’єрою. Однак того дня, коли помирає її мати, вона втрачає пристрасть до музики і радість від неї. Розчищаючи квартиру матері, Малу з сестрою знаходять старий запис Шопена у виконанні французької піаністки Софі Косто.

Музика чарівна, а піаністка на обкладинці платівки дивовижно схожа на Малу, котра вирішує довідатися, хто ж ця таємнича жінка. Пошуки приводять її до Меца у Франції. Незабаром вона дізнається, що Софі Косто була її бабусею, яка загинула під час Другої світової війни і про яку ходили чутки, нібито вона працювала на німців під час окупації Меца.
Малу спустошена цією інформацією, але хоче дійти до кінця в своїх пошуках і дізнатися всю правду про Софі і про минуле своєї матері.

Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього.
Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.
Роман «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019).

Гіралензький хребет, первісний австралійський буш. П’ятеро жінок вийшло в похід. Повернулося четверо. Що ж могло статися за чотири короткі дні? Джейн Гарпер, авторка бестселеру «Посуха», переконливо доводить: що завгодно. Холод і зливи, непролазні хащі й отруйні змії, голод і втома, а ще ж ці гори мають погану славу: двадцять років тому тут нападав на самотніх туристок жорстокий маніяк. Федеральний агент Аарон Фок змушений узятися до цієї справи, адже мав професійний інтерес до зниклої жінки: смикнувши за цю ниточку, він сподівався розплутати клубок фінансових злочинів. От тільки, опинившись у далекій глушині й розкопавши ціле павутиння давніх і недавніх таємниць, він і сам уже почав сумніватися, чи розкриє непроникний буш свої секрети, адже тут, як ніде, оживає споконвічна сила природи.

Прокинувшись вранці у власній квартирі біля мертвого тіла, колишній поліцейський Олег Кобзар опиняється поза законом. Земля горить під ногами, його оголошено в розшук, ще й полюють убивці, яких направляє невідома і жорстока рука. Тільки здаватися — не в правилах Кобзаря. Врятувати власне життя і знайти справжнього вбивцю йому допомагає слідча Віра Холод — єдина, хто вірить в непричетність Олега і готова навіть порушити правила, аби відновити справедливість.

70-ті роки ХХ століття, Печерський район, Київ, СРСР. На країну, котрою править старезний генсек Брежнєв, насувається «застій», але молодь не надто переймається політикою, її більше цікавлять значно важливіші речі: де взяти кругленьку суму на справжні джинси, пісні під гітару на традиційному місці збору, названому «п’ятаком», і, звісно, кохання та поцілунки.

Читач разом із героями довідається, хто топив купальників на Центральному пляжі Києва, як купити машинку для фальшування грошей, які побоїща гриміли на ковзанці Центрального стадіону, де в Києві був гастроном «Яма», де плавав «лапоть» і ще масу цікавих і корисних речей. Київський міський сленг, наївна романтика першого кохання, вулиці рідного міста — складові, що роблять роман Сергія Батурина непересічним свідченням тієї епохи.
Рукопис роману відзначено ІІІ премією Міжнародного літературного конкурсу «КОРОНАЦІЯ СЛОВА-2016» в номінації «Романи».

Дія роману відбувається в багатих кварталах сучасного Парижа. У фешенебельному будинку під одним дахом проживають люди, яких розділяє інтелектуальна, ментальна і май­нова прірва: самотня консьєржка, яка, захоплюється романами Толстого, дівчинка-підліток, яка готова померти через байдужість близьких, багатий японець, який не знаходить однодумців серед аристократів. Але іноді стаються дива: після довгих років ненависті до світу й мовчазних тріумфів самотнього духу може з’явитися той, хто розгледить елегантність колючої їжачихи, оцінить її неповторний стиль і ніжну іронічну душу. Та чи кожен готовий до неймовірної зустрічі, яка буває лише раз у житті? Книжка – світовий бестселер.

Головна героїня роману є своєрідним провідником у замкнений світ пацієнтів психодиспансеру, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає у неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя – кар”єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатством – вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?

В цій книжці - продовження найпопулярнішого роману Ірен Роздобудько «Ґудзик».
Колись він втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться в прірву... Але життя не зупинилося. Улюблені герої знову зібралися разом: Денис, Ліка, Єлизавета Тенецька. Десять років по тому...

Що можна зробити «ніжно»? Аж ніяк не те, про що ви подумаєте в першу чергу, беручи до рук цю книгу! Ніжно дорослий світ карає дітей. Ніжно і непередбачувано ми заганяємо свого ближнього в глухий кут.
Ніжно вбиваємо те, що могло б стати сенсом життя. І так само лагідно прощаємося з мрією, коли вона вже майорить на горизонті. Але є й інші люди... Кожен обирає для себе: стояти на місці -- чи йти; думати, як усі, -- чи зробити власний вибір; служити високій меті -- чи згаснути в небутті, так нічого і не зробивши...

В неділю до світанку три юнака їдуть на серф-сейшн, щоб встигнути впіймати особливу хвилю на атлантичному узбережжі. Повертаючись додому, щасливі і виснажені, вони потрапляють в автокатастрофу. Двоє з них отримують незначні ушкодження, а третій впадає в стан термінальної коми…

Роман «Ладнати живих» побудований навколо ситуації, яка для одних її учасників стає фатальною, а іншим — дає надію на життя. Образ серця, що перетинає ніч від одного тіла до іншого, є кульмінаційним у романі. Авторці вдалося в шаленому ритмі прозового твору передати почуття всіх зацікавлених сторін — невтішних батьків, талановитих лікарів, відповідальних працівників і спраглих життя хворих, — усі вони мають лічені години на вирішення питання життя і смерті.
Емоційно вибуховий роман зачаровує читача і спонукає до глибоких роздумів про конфлікт на стику традиційних концепцій святості життя і невпинного розвитку технологій.

Це — відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі — «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним для сучасної української літератури інструментом для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати і кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і…
Часто буває, що чуже життя здається нам набагато яскравішим і цікавішим, ніж власне. Тому вчителька корейської мови, корінна мешканка Сеулу Мей Кім й почала стежити за загадковою європейською, таємницю якої вирішила дізнатися будь-якою ціною. Мей Кім навіть не здогадувалася, що ця загадкова європейка — українка Неллі, яка давно здалася на волю обставин і втратила своє справжнє Я. Чи знайде відповіді на свої запитання Мей? Чи знайде себе Неллі? Що чекатиме їх в цікавому, неоднорідному місті Сеулі? І головне питання: чи прийме вогнище їхні маски? Адже напис на традиційній корейській масці каже: «І починався святий танець, де в кожної маски була своя роль. Потім маски спалювали, і люди вірили, що всі нещастя зникали разом із димом».

Сьомга – вид лосося – рожева, м'ясиста риба, що аcоціюється з вагіною. Софія Андрухович, використовуючи цю двозначність, пише про жіночу сексуальність і одночасно подорожує в дитинство і юність. Ця подорож багата смаками і запахами, сповнена еротичними підтекстами. Слідом за автором ми бачимо невелику квартиру, розташовану неподалік від психіатричної лікарні, у дворі якої, немов у саду Едему, діти збирають кислі яблука і вперше пробують палити, шкільних друзів головної героїні і навіть сцену дефлораціі.
«Сьомга» є свого роду інтимною автобіографією – солодкою і смачною одночасно. Оповідь Софії невибаглива і чутлива. Навіть гидкий вуайєрист наділений в її творі людськими рисами, а прості люди сповнені загадок і бажань. Саме завдяки манері написання Софія Андрухович створює атмосферу, яка містить елемент смутку і глибокого гуманізму.
Книга увійшла в короткий список (п’ятірку кращих) на конкурсі «Книжка року Бі-Бі-Сі – 2007».
Роман отримав другу премію на конкурсі«Краща українська книга» 2008 року від журналу «Корреспондент».