Издательство Старого Льва

«Глиняні ноги» — третій роман із циклу «Варта» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Міська варта розпочинає нове розслідування! Правителя Ветінарі намагаються отруїти, анк-морпоркські сірі кардинали знову марять відновленням королівської влади і «ліплять» собі короля — хоча так чи так для міста це невдала ідея.
Тим часом в Анк-Морпорку одне за одним стаються таємничі вбивства, в яких чи не єдиною зачіпкою є сліди білої глини. Серед містян зростає невдоволення ґолемами — бездушними фігурами з випаленої глини, які виконують важку роботу. Чи дійсно вони — лише знаряддя в чиїхось руках, а чи мають власний — злий або добрий — умисел?
Так ми стаємо свідками зародження потужного руху ґолемів: з малої іскри свідомості до тривалої і дуже поміркованої визвольної боротьби.

«Венера в хутрі» — легендарний твір австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха. Надчуттєва, пристрасна, відверта історія про стосунки Северина фон Куземського, дворянина, який бажає стати рабом жінки, та Ванди фон Дунаєв, яка втілює в собі образ його ідеалу — жорстокої і деспотичної Венери в хутрі. Северин та його Венера підписують договір: вона стане господинею, а він — рабом. Разом вони вирушають з суворих карпатських схилів до пристрасної Італії, де Ванда впов­ні приміряє на себе роль тієї, хто домінує, та випробовує відданість свого раба до кінця, втілюючи в життя його найпотаємніші бажання.

Дев’яностооднорічна Ґретель Фернсбі вже декілька десятиліть мешкає в елітному будинку в Лондоні. Її життя тихе та спокійне, проте за плечима жінки темне минуле. Вона нікому не розповідає про свою втечу з нацистської Німеччини у віці дванадцяти років, про важкі повоєнні роки, які збувала у Франції з матір’ю. Та найменше вона воліє згадувати про свого батька, який був комендантом одного з найбільших концтаборів, та сімейну трагедію.

Одного дня у квартиру поверхом нижче в’їжджає нова сім’я. Несподівано для самої себе Ґретель заводить дружбу з маленьким хлопчиком, хоча його присутність пробуджує сумні спогади з минулого. На позір щаслива сім’я має свої скелети у шафі, дізнавшись про які, Ґретель ризикує розкрити секрети, які вона все життя оберігала...

Книгу видано за підтримки Literature Ireland

«Сніги Кіліманджаро» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея різних років. Ці оповідання вражають глибиною і безпомильною точністю образів, у них довершено втілюється славнозвісний «принцип айсберга», винайдений самим Гемінґвеєм. Екзотичні сцени африканського сафарі контрастують із лісовою красою Мічигану, а ще — із особливою поетикою буденності, в яку повністю поринають герої, щоб відволіктися від тривожних і страшних думок. Втрачені можливості і життя на повну, вічні пошуки сенсу життя і погляд в очі смерті, кохання та травми війни, яка різко ділить життя на «до» і «після», безнадійність і надія — усе це звучить у прозі Ернеста Гемінґвея із притаманною тільки йому простотою, із приголомшливою силою. Збірку оповідань проілюстрував Антон Селлешій, графіка якого балансує на контрасті між силою і вразливістю, гостротою відчуттів і тонкощами сприйняття.

«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття. 1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.

Роман Ернеста Гемінґвея «Мати і не мати» — драматична історія рибалки Гаррі Морґана, чесного чоловіка, якому довелося порушити власні принципи і стати контрабандистом, щоб прогодувати сім’ю. Низка рішень приводить Гаррі у світ багатих розпусних яхтсменів, і він наважується взятися за дуже небезпечну справу. Цей гранично реалістичний роман Ернеста Гемінґвея висвітлює наслідки потужної економічної кризи — «Великої депресії», у його центрі — протиставлення багатства і бідності, людей, котрих злидні змушують ставати злочинцями, і тих, хто безтурботно насолоджується життям.

«Прощавай, зброє» — один із найвидатніших американських романів про Першу світову війну. Захоплива, частково біографічна оповідь Ернеста Гемінґвея висвітлює жорстокі реалії війни. У ній знаменитий гемінґвеївський телеграфний стиль перемежовується вкрапленнями потоку свідомості, і від того емоції твору сприймаються особливо гостро. Це історія мужності і страху, побратимства, любові та болю. Історія, у якій однаково сильно звучать почуття обов’язку та відчуття «не твоєї війни». Незабутня історія кохання, яке є лиш ілюзорним острівцем спокою і щастя.

«Під скляним ковпаком» — єдиний роман американської письменниці Сильвії Плат (1932–1963), знаної насамперед як поетка. У романі, значною мірою автобіографічному, описано досвід молодої жінки, яка намагається подолати великий депресивний розлад (так фахівці ретроспективно класифікують її захворювання). Книжка побачила світ 1963 року, через десять років по часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат.

«Острови поміж течій» — це історія митця і шукача пригод Томаса Гадсона — чоловіка, що дуже схожий на самого Ернеста Гемінґвея. Три частини роману — «Біміні», «Куба», «У морі» — подібні на острови спогадів в океані часу. Картини ідилічних канікул батька з синами змінюються епізодами останніх років Другої світової війни та зіткнення із суворою реальністю військових дій.

Автобіо­графічний, сповнений стриманої і водночас потужної батьківської любові, відвертий роман про відданість, відвагу і неминучі втрати, які рано чи піз­но доводиться зазнати кожному.

Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках.
Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя...

У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.

Культовий твір Ернеста Гемінґвея змальовує післявоєнне «втрачене покоління» 1920-х років — «пропащих» людей, розчарованих і травмованих, ніби завислих у постійному чеканні, не здатних вповні вхопити життя. Відчути себе справді живими вони можуть лише у рідкісні моменти прояву чистої емоції, яку невпинно прагнуть відшукати. Свою гіркоту й зневіру вони намагаються забути в алкоголі й безладних розвагах, шукають відради на вулицях нічного Парижа, на природі в Піренеях, на боях биків у Памплоні. Короткими лаконічними штрихами, що стали прикметою його стилю, Гемінґвей показує крихку ілюзію балансу, інстинкт саморуйнування, що не дає характерам героїв розгорнутися щосили. Їм зостається лише святкувати, поки триває фієста, і щоразу сподіватися нового світанку.