Книги Ольга Телипська

Ольга Телипська, авторка книг «Бігти не можна залишитися» і «Де ти? Місто, країна» продовжує розповідати історії українців, чиї життя зруйнувала війна.
Війна розділила родини по всій країні. В окупацію потрапили тисячі населених пунктів. Про тих, хто залишився по інший бік фронту, рідні не знали нічого протягом місяців. У пастці окупації багато тижнів люди були під обстрілами, без тепла, електрики, водопостачання, майже без їжі. Їх залякували, грабували, принижували, їм казали, що України вже немає. Дехто змирився, хтось шукав можливості евакуюватися.
У цій книзі зібрані не героїчні історії. Це історії людей, які вірили в себе, в Україну, вижили й врятувалися.  

Ольга Телипська, авторка книги «Бігти не можна залишитись»,  продовжує розповідати історії українок і українців, які вимушено покинули свої домівки, свою країну, втікаючи від війни на Захід.

Спогади про рідну домівку, про рідне місто, рідні вулиці, рідних людей, про… У кожного героя, героїні свої спогади, які допомагають, а часом заважають жити новим життям, там, за кордоном. Жити в статусі прохача тимчасового захисту в Німеччині, Ірландії, Великобританії, Ізраїлі, по всьому світу. Тепер життя кожного з них наповнюється новими досвідами, що в недалекому майбутньому стануть новими спогадами.

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія.

Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…