Книги Віктор Домонтович

Роман «Без ґрунту» — це інтелектуальна подорож у добу зламу, коли людина втрачає опору — історичну, культурну та духовну. Віктор Домонтович зображає читачам мистецтвознавця Ростислава Михайловича, який повертається до міста свого дитинства, щоб вирішити долю старовинної церкви. Натомість головний герой опиняється перед складнішим вибором — дія чи безсилля, віра чи скепсис, причетність чи втеча? У цьому тексті особливо гостро звучить тема втрати зв’язку з рідною землею, Богом і власною ідентичністю. Тема покоління, яке втратило ґрунт під ногами.
До збірки також увійшли філософські й історичні оповідання, у яких Домонтович порушує питання віри, сумніву, честі, історичної пам’яті та внутрішньої свободи. Автор майстерно поєднує філософську глибину з художньою витонченістю, створюючи прозу, яка не дає готових відповідей, але змушує думати.

Модерністський роман Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» — твір про зіткнення поколінь, світоглядів і внутрішніх правд. Зіна — молода, розумна, безкомпромісна — не приймає правил, за якими живуть інші. Вона випробовує почуття, руйнує межі й провокує світ довкола. Її історія з Іполітом Варецьким — це не просто любовно-провокаційний сюжет, а інтелектуальна гра про свободу, любов, владу розуму і стихію почуттів.

Разом із цим твором до збірки ввійшли оповідання та біографічні новели про митців — Ван Гога, Рільке, — у яких звучать мотиви самотності, творчої одержимості й екзистенційного вибору. Це книга про людину перед обличчям нової тривожної, звабливої та непередбачуваної доби. Автор ставить запитання: чи справді нова епоха робить людей вільнішими?

Віктор Домонтович (справжнє ім’я Віктор Платонович Петров (1894—1969)) — український письменник, філософ, літературний критик, історик і культуролог; доктор історичних та філологічних наук.

До видання «Мистці слова» ввійшли есеї, рецензії та публіцистичні статті, які відображають погляди автора на український літературний процес на межі ХІХ і ХХ ст. Віктор Петров (В. Домонтович)  розповідає про знакові постаті у світовій та українській літературах, аналізує найбільш відомі твори. Зокрема, автор зосереджується на творчості Тараса Шевченка, а також Віктора Гюго, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки і Максима Рильського.

Віктор Петров (1894—1969) — український письменник, літературний критик, філософ, історик і культуролог. Людина складної й суперечливої долі, у своїх літературних творах він продемонстрував дивовижну глибину, цілісність та послідовність. Підписані псевдонімом В. Домонтович (у перекладі з литовської — «той, що багато каламутить»), ці тексти сповнені загадок і натяків, іронії та протиріч.

До видання увійшли романізовані біографії, присвячені життю і творчості Вінсента ван Гога, Франсуа Війона, Гракха Бабефа, незавершений роман про Марка Вовчка, а також низка оповідань письменника.

У серії «Рідне» видавництва «Фоліо» побачили світ й інші художні твори В. Домонтовича: «Доктор Серафікус. Дівчина з ведмедиком», «Без ґрунту», «Романи Куліша», «Аліна й Костомаров», «Мої Великодні».

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894 — 1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

У збірці: «Аліна й Костомаров» — романізована історія кохання М. Костомарова і А. Крагельської, яким на шляху до щастя довелося витримати непрості повороти долі; та десять оповідань, герої яких чекають Месію в «Апостолах», борються з чумою в «Без назви», вчать дітей у «Князях», воюють у «Помсті» тощо.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога  В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником.  Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора, який відкидає сексуальне начало як варварство, але зазнає поразки, коли його спостигає кохання.

Екстравагантний роман «Дівчина з ведмедиком» можна прочитати лише як любовний і при цьому дуже багато втратити, адже автор чудово показує зміни в суспільстві, коли змінюється людина, змінюється епоха.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога  В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником.  Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

«Без ґрунту» —  найкращий роман Домонтовича, блискучий приклад інтелектуальної прози, в якому автор, розповідаючи про відрядження столичного мистецтвознавця, постаті великою мірою автобіографічної, до міста, де пройшло його дитинство, пише про трагічне безґрунтянство, коли люди втратили зв’язок із землею, з природою, із місцем свого народження і, нарешті, з Богом.

Таємний агент радянської розвідки і богемний модерніст, берлінський професор-богослов і «шостий із п’ятірного грона», людина в німецькій офіцерській формі й археолог-самітник, що вивчає трипільську культуру, — якби хтось написав белетризовану біографію Віктора Петрова, така книжка не поступалася б гостросюжетністю шпигунським романам. Але поки державні архіви відмовляються надавати інформацію про цю непересічну постать, нам лишається перечитувати твори Доктора Парадокса, на сторінках яких відображаються гострі суперечності його доби, вирують емоції та чаяться тамовані пристрасті, оживають Вінсент ван Гог і Ґете, Райнер Марія Рільке і Вацлав Ржевуський. Художні тексти, опубліковані під псевдонімом В. Домонтович, — яскраві зразки інтелектуальної прози ХХ століття, що захоплюють читачів і нині.