Через історію Гуїінплена Гюґо доносить глибоку гнилизну суспільства, де сміх і сльози міняються місцями, а справжня потворність — не на обличчі, а в серцях тих, хто судить.
| Авторы | Віктор Ґюго |
| Издательство | Видавництво Атена |
Твір «Останній день засудженого» — не просто добре чтиво. Це соціально-політичне ословлення питань смертної кари, втілене через художнє слово, до того ж на фоні радикалізації руху 30-х років у Франції щодо смертного покарання. Письменник відкриває внутрішній світ людини, яка стоїть на межі життя і смерті. Без імені, без минулого — лише думки, страх, спогади і жах очікування страти. Гюґо зриває з кари смерті покрови байдужості, змушуючи читача подивитися в обличчя несправедливості.
«Клод Ґе» — історія про людину, яку злидні, самотність і байдужість суспільства штовхнули до злочину. У кожному рядку — співчуття, обурення і виклик системі, що карає, замість розуміти.
Ця збірка — маніфест гуманізму, заклик до співчуття й переосмислення цінності людського життя. Гюґо пише серцем — просто, болісно і назавжди актуально.
| Авторы | Віктор Ґюго |
| Издательство | Видавництво Атена |
| Авторы | Віктор Ґюго |
| Издательство | Verba Publishing |
| Авторы | Віктор Ґюго |
| Издательство | Verba Publishing |
«Собор Паризької Богоматері» — перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це — собор Паризької Богоматері.
| Авторы | Віктор Ґюго |
| Издательство | Фолио |


