Издательство Издательство Ростислава Бурлаки

Історії, розказані таємничими старцями біля стародавніх вогнищ, давали і пояснення, і заспокоєння. Життя не надто змінилося; наша залежність від пояснень і заспокоєння все ще стоїть за нашими амбіціями та постійною тугою. Більшість базових припущень наших ранніх років були настільки глибоко засвоєні, що ми ніколи не озвучували їх, а отже, ніколи не мали можливості оцінити їхню актуальність для нас зараз. А якщо вони застарілі? Незрілі? Не по суті?
У своїй новій книзі «Міфологеми. Втілення невидимого світу» Джеймс Холліс показує нам спосіб, як донести до свідомості ці історії — які питання ставити і коли. А також чого нам очікувати від себе в цьому процесі. Це не та книга, яка дає швидкі відповіді; насправді наближення до власної правди іноді буває дуже болісним, проте це все є реальним — і від цього неможливо втекти.
Джеймс Холліс — ліцензований юнґіанський аналітик, що має приватну практику у Вашингтоні, округ Колумбія. Він багато років працював виконавчим директором Освітнього центру Юнґа в Х'юстоні, штат Техас, до 2019 року був виконавчим директором Товариства Юнґа у Вашингтоні, а зараз входить до ради директорів JSW. Джеймс Холліс був першим директором із тренінгів у Філадельфійському інституті Юнґа та є почесним віцепрезидентом Фонду Філемона (Philemon Foundation). Крім того, він обіймає посаду старшого аналітика в Міжрегіональному товаристві юнґіанських аналітиків.

«Френкі» від Йохена Гуча та Максима Лео — роман глибокий, легкий, смішний і трагічний… він про те, як вижити навіть в такі моменти, коли смисли втрачено і не залишилось нікого, хто втримав би від стрибка у прірву. Дивує те, що рятівну інструкцію до виживання для головного героя складає не якийсь психолог з багаторічним стажем, а звичайний кіт Френкі, для якого справжній сенс життя — це корм з соусом, фільми про тварин, гора сміття, з якої видно зірки, і навіть ванна догори дном, та йому цього вдосталь для щастя… Проте є ще дещо — і про це Френкі розкаже лише своїй людині, близькій та довіреній. Йохен Гуч — журналіст і письменник, є лауреатом премії Теодора Вольфа; написав роман «Сінді не любить мене», який було екранізовано у 2010-му році. Максим Лео — журналіст, а згодом головний редактор газети Berliner Zeitung, який пише книги та сценарії для популярного детективного серіалу під назвою «Tatort» («Місце злочину»). За сімейну історію «Тримай своє серце готовим» 2009 року отримав Європейську книжкову премію.